створити Сталін. Не належу до тих, хто схильний переоцінювати розумові здібності
радянського диктатора ("праці" його дивують хіба лиш убогістю змісту та
монотонністю стилю), але принаймні цілеспрямованости йому не бракувало, і його
несподіване брутальне втручання в лінґвістику — чому не в агробіологію? не в
ядерну фізику? — то, на мій погляд, не просто примха диктатора, а спроба
підготувати ґрунт для духовної кастрації майбутніх поколінь і забезпечити
режимові, що перемогою у війні остаточно ствердив свою несхитність, своєрідну
часову Гарантію — на безвік.
Бо й справді, "радянський народ" — не абстрактна "нова історична спільність":
яв, зароджена в 30-ті роки і проголошена в 70-ті вірним сталінцем Сусловим за
величезне досягнення соціалізму, за моральну та юридичну норму, за якої все, що
"не влізало" в цей незграбний евфемізм (ну хоча б суто етнографічний інтерес до
старовини...), розцінювалось як виклик державному ладові й позначалося
всеосяжним словом "націоналізм" — одним із тих "новомовних" слів, котрі
"призначалися не на те, щоб відбивати, а на те, щоб убивати значення. Значення
цих слів... розширялося так, аби охопити цілу множину понять; упакувавши ці
поняття в одне слово, їх уже легко було відкинути й забути" (Дж. Орвелл).
Надзвичайно зручно: говориш по-українському? — націоналіст!, поклав квіти до
пам'ятника Шевченкові? — націоналіст!, вважаєш, що ні 1654-й, ні 1922-й рік не
принесли Україні щастя? — націоналіст, та ще й "кадровий" (що воно таке —
Господь відає!) і т.д., причому всі підставлені (й непідставлені) варіанти
значень автоматично анулюються свідомістю, викреслюються з буття: антирадянщина,
єресь! А от з терміном-антаґоністом — "радянським народом" — розібратися дещо
важче — хоч він, народ, і об'єднаний "спільністю соціалістичного ладу",
"марксистсько-ленінською ідеологією", "засадами інтернаціоналізму" (цитую за
"философским знциклопедическим словарем" 1983-го року) і — чим там ще? — ах так,
спільною мовою міжнаціонального спілкування — російською: дякувати Богові, хоч
одну ознаку можна практично — наприклад, за допомогою статистики — перевірити на
істинність (решта належить до так званих buzz words*: спробуйте-но справдити в
населення щось такого, * В англійському науковому жаргоні — ефектне
слівце, що створює так званий "семантичний шум", маючи на меті єдино лише
справити враження на адресата.
як "засади інтернаціоналізму"!). То чи не виведе нас ця жива ниточка з такого
лункого словесного лабіринту на якесь певніше, станівке місце?.. І ниточка —
виводить: ба, та осьдечки ж воно, це місце, прошу дуже: "всюди, на всіх етапах
розвитку мова як засіб спілкування людей у суспільстві була спільною і єдиною
для суспільства... Я маю тут на увазі не імперії рабського і середньовічного
періодів, скажімо, імперію Кіра й Александра Великого або імперію Цезаря і Карла
Великого, які не мали своєї економічної бази і становили тимчасові й нетривкі
військово-адміністративні об'єднання. Ці імперії не тільки не мали, але й не
могли мати єдиної для імперії та зрозумілої для всіх членів імперії мови. Вони
являли собою конґломерат племен і народностей, які жили своїм життям і мали свої
мови". Оце ж вам і причина "тимчасовости та нетривкости" стародавніх імперій, а
оце ж вам і автор, що добре засвоїв їхні уроки: тов.Сталін, "Відносно марксизму
в мовознавстві", Київ, 1950, с. 10 (приклад з імперіями — це у товариша Сталіна,
відай, мимохіть вихопилося: привіт д-ру Фройду!). Здається, ясно: щоб імперія
була "тривкою", та що там "тривкою" — вічною! ("сплотила навеки великая Русь"!),
її населення мусить являти не якийсь там строкатий "конґломерат", а добре
вварену однорідну масу — до кипіння не доводити, помішувати щокілька хвилин,
пробачте, щокілька років (і — помішували: то депортували на Схід цілі народи,
то, вже по смерті Сталіна, раз у раз здіймались галасливі кампанії повсюдного
згону на яку-небудь
2 Дослівно так: "плохо зто или хорошо? Мы, коммунисты, с уверенностью
можем сказать: хорошо. Очень хорошо", - расист, очевидно, відповів би
навпаки, для всякої ж іншої, не асиміляторської й не расистської,
свідомости сам факт міжнаціонального шлюбу взагалі лежить поза сферою
оцінки - принаймні доти, доки не стане відомо, вдалий це шлюб чи
невдалий...
чергову безглузду будову, то Брежнєв з партійної трибуни врочисто благословляв
міжнаціональні шлюби2).