певної, мінімально необхідної інформації про події (якщо по-українськи, то про
час дії, її доконаність чи недоконаність, рід і особу діяча тощо), лексичні ж
значення є необов'язковими, факультативними — стоять, сказати б, на полюсі
свободи, надаючи суб'єктові право вільного вибору. Відтак надмірна граматична
правильність і лексична вбогість — ознаки того, що мова гнітить мовця:
закріпачує, сковує його дух. Гаразд, коли перед нами іноземець, а коли людина
так говорить своєю рідною?
"Но уже сегодня приятно побывать во многих колхозах и совхозах. Приятно войти в
просторные, светлые дома, где городские удобства сочетаются с особенностями и
потребностями сельской жизни. Новый характер труда, современный быт и облик
таких сел — это и есть, товарищи, добрые плоды нашей социальной политики!"
Це — з промови Брежнєва на XXVI з'їзді КПРС. Витяг узято навмання, він абсолютно
типовий. Такими витягами напихалися шкільні збірники граматичних вправ, написана
такою мовою горезвісна "трилогія" дістала найвищу державну відзнаку з літератури
й проголошена була за взірець літературного (так!) стилю, усе це десятки разів
перечитувалося школярами й студентами, бо входило до всіх екзаменаційних програм
— словом, це те ментальне тло, на якому зросло моє покоління.
Перечитайте наведений уривок. Тільки політичне наївний невіглас здатен
припустити, буцім бодай одне слово в ньому можна порушити — вилучити або
замінити на інше. Нічого подібного! Можна, щоправда з натяжкою, замість "приятно
побывать" — далеко експресивніше "радостно побывать" ("посетить" — уже не можна:
термін офіційний, ледь не дипломатичний, і тому наперед відтинає від себе всякі
емоційно-оцінкові епітети). Але загалом і така заміна некоректна, бо "радостно"
має бути не тим, хто "бывает", а тим, хто постійно живе там, у цих "колхозах й
совхозах", у "просторных, светлых домах", знай благословляючи "нашу социальную
политику", — творцям же останньої належить бути стриманішими у вияві своїх
почуттів, це ще від Сталіна йде: юрмища ревуть од захвату, а влада ледь
посміхається у вуса — "приятно"! "Просторные, светлые дома" — також стійка
словосполука, заміна на "теплые" чи, скажімо, "уютные" внесла б недоречно
"гуманітарний" дисонанс: перед нами не що, як естетичний ідеал доби "розвинутого
соціалізму", "просторные, светлые дома" — це й підмосковні урядові дачі, і Палац
з'їздів у Кремлі, і взагалі "енкратичний" образ дому (таких "просторных,
светлых" озій зі скла й бетону зопалу назводили навіть на БАМі й аж тоді
спохопилися, що в 50-градусний мороз вони перетворюються всередині на палаци
Снігової королеви). Ну а про те, щоб намацати якісь люфти в "новом характере
труда", "особенностях й потребностях сельской жизни", "добрых плодах нашей
социальной политики" чи інших buzz words, годі й думати — текст, як бачимо,
збитий і злютований так щільно, що кожна спроба заміни чаїть у собі приховану
загрозу не більше, не менше, як ідеологічного збочення. Ні вже, хай усе
лишається на своїх місцях.
Полюс свободи" зникає — зостається чистий примус, майже стерильна граматика:
речення, ніби навмисне призначені для учнівських студій синтаксису. Я б сказала
навіть, що тільки граматика і вносить у такі тексти подобу сенсу, адже до
онтологічного справдження (за критерієм "чи існує в дійсності?") вони не
надаються. "Новый характер труда (?), современный (а який мав би бути,
середньовічний? — O.З.) быт й облик таких сел — это и есть добрые плоды нашей
социальной политики" чи "Да здравствует коммунизм — светлое будущее
человечества!" (як може "здравствовать" "будущее", те, чого ще нема? — О.З.) —
всі ці речення з онтологічного погляду так само "порожні", безглузді, як і
класичні "граматичні" приклади російського лінґвіста Л.В.Щерби ("Глокая куздра
штеко будланула бокра и курдячит бокренка") або американця * "Безбарвні
зелені ідеї люто сплять" (англ.).
Зате вони правильні, вони зобов'язують, Н.Чамскі ("Colourless green ideas
furiously sleep"*). вони напомповують свідомість димом незбагненних, ніяк не
зв'язаних з дійсністю абстракцій, водночас паралізуючи волю до інтелектуального
опору.
Не забуваймо й ще одне: на відміну від питомої мови російського народу,
енкратична російська "новомова" призначається до комунікації (так і в
академічному мовознавстві речено: головна функція "русского языка как средства
межнационального общения" — комунікативна), тобто не до продукування думки, а до
трансляції вже готових думок (згадаймо Славіну!). Повновартісне, незалежне