записів О.Довженка, явище це сягнуло приголомшливих, справді масових
масштабів. За браком емпіричних даних можна тільки здогадуватися, що тут
відіграло вирішальну роль — чи те, що німецькі війська попервах були
прийняті населенням ледь не як "визволителі", а чи вже вироблений
тотлітарно-колоніальний "навик маточної флори" улягати подразненню всякого
оружного "фалоса", - проте цікаве свідчення подає в своїх нарисах
І.Качуровський: "Я не знаю, чи був десь на Україні випадок я принаймні про
таке ніколи не чув - щоб сільська дівка або молодиця, задля вигоди чи лю-
бови, пішла з німецьким солдатом. Натомість по містах дівчата й жінки -
мов показилися. Кожна жіночка, чий чоловік не вернувся з фронту, а були
такі, що й при чоловіках, шукала собі німця, а як не було, то хоч мадьяра"
(Дім над кручею. - Мюнхен: Дніпрова хвиля, 1966. - С.97). Отже, цього разу
традиційно-культурна (архаїчна) жіноча свідомість все-таки скласифікувала
окупанта як чужого — тут і пролягає грань між "колонією" та "окупованою
територією".
6 Мимобіжнo зазначу, що дійсний, неформальний вихід України зі складу СРСР
- з колоніального стану - освідчило постання такої жіночої організації, як
Спілка солдатських матерів, енергійна громадська діяльність якої
спрямувалася на повернення українських воїнів в Україну: цією акцією
символічна Мати відновлювала свою материнську гідність, відмовляючись
надалі показуватися своїм синам "ззовні", в еротично-жіночій іпостасі.
радикальної переміни в структурі національного "інь": Україна-жінка — свого
завойовника полюбила і прийняла4.
Далеко складніше стоїть у колоніальній культурі справа з чоловічим, "мужнім"
первнем. Взагалі, навіть із суто антропологічного боку беручи, будь-які форми
соціального приниження завжди зачіпають мужчин куди глибше й безпосередніше, ніж
жінок, - вже з тої простої причини, що для жінки праця й родина є рівнобіжними,
паралельними (і тому зазвичай конкурентними, коли не взаємовиключними) способами
особистісної соціалізації, тимчасом як для чоловіка вони нерозривно
взаємопов'язані (настільки, що кар'єра є також і доконечною складовою
матримоніальної привабливости): простіше мовивши, якщо для жінки кухня й дитяча
залишаються її невід'ємним "резервним плацдармом" для відступу, то чоловікові
відступати дослівно "нема куди", — тим уразливішим та залежнішим від суспільної
атмосфери "надворі" він виявляється. Як, напівіронічно-напівпроникливо, завважив
Ф.С.Фіцджеральд у романі "Ніч лагідна", "дорослому арійцеві приниження ніколи не
може піти на користь. Якщо він пробачає, це значить, що воно вросло в його
життя, що він ототожнив себе з причиною свого поганьблення", — відтак нинішні,
вже досить збаналізовані літературою й мас-медіа ламентації на пост-радянських
теренах, що комунізм, мовляв, "знищив мужчин", не повинні б нас дивувати...
Становище ж мужчини поневоленого, "другорядного" народу виявляється ще на
порядок складнішим та драматичнішим. Проблема національної й
5 Побоюючись, що таке словосполучення — національна й сексуальна
тожсамість - може видатися надто ексцентричним, наггадаю, аби надалі до
цієї теми не повертатися: і національне, й індивідуально-еротичне почуття
походять з того самого джерела (недарма ж і описуються тим самим
недиференційованим терміном - "любов"), Чи не найкраще ознначив цю
паралель російський філософ І.Ільїн: "Тільки споглядальна любов розкриває
нам чужу душу для вірного, проникливого спілкування, для взаємного
розуміння, для дружби, для шлюбу, для виховання дітей... Тільки
споглядальна любов розкриває людині її батьківщину, тобто її духовну
сув'язь з рідним народом, її національну приналежність, її душевне й
духовне лоно на землі... Не випадково, що люди ненависти, сучасні
революціонери, виявляються інтернаціоналістами: мертві в любові, вони
позбавлені й батьківщини" (Ильин И. Безлюбви // Русский эрос, или
философия любви в России / Сост В П.Шестаков. М.: Прогресс, 1991. - С.399)
сексуальної тожсамости5 для нього набагато заплутаніша, ніж для жінки, вже тому,
що його самоідентидентифікація з власною країною не пряма, як у неї, а
опосередкована "іностатевістю": це передовсім йому вона дається як Мати.
Водночас його неуникненна інтегрованість в організовані метрополією соціальні
структури, призначенням яких є цією Матір'ю оволодівати (наприклад, служба в