Джеймс У.
"Що викликає в мене глибоку пошану, то це внутрішнє багатство народу, який,
дарма що майже всі історичні події за останні кілька століть випадали не на
його користь, все ж потрапив зберегти живими свою гордість і гідність — навіть
якщо це робила тільки жменька людей".
Девід Р.
Що ж, скаже читач, у всьому цьому дійсно не видно нічого нового порівняно до
Європи — типово протестантський етос, і навіть у наведених цитатах відлунює
Лютерове "Ich stehe hier, ich kann nicht anders". Слушно, проте один момент я б
таки хотіла наголосити: річ у тому, що, заодно з цілою Європою сприймаючи
Америку як переможну імперію ситого тоталітаризму, країну "науково-технічного
прогресу й масової культури" (З.Бжезінський), яка вбрала всенький світ в
однакові штани й заліпила йому писка однаковою жуйкою, в прямому й переносному
значенні (все це правда, все це є, от тільки — не в цьому лежить ключ до тайни
"світового міста"!), ми мимоволі приписуємо їй той, за улюбленим висловом
Д.Донцова, "гріх матеріалізму", яким уражені самі — і Європа також! Америка ж є
глибоко релігійна країна — 80% американців щонеділі відвідують церкву, і
виписане на грошах (!) гасло "Ми віримо в Бога" — не така вже й наївність, як
нам видається: справді, вірять! Де ж є віра — в широкому сенсі: як наскрізна,
всепроймаюча світоглядова установка, як до-віра життю, — там не може бути
скніючої пустоти — тої, в якій так різко скорочується засяг людських поривань, а
ідеальні прагнення сходять нанівець, і яку нині Європа силкується заповнити
виснаженими абстрактами "культурних і моральних аспектів"... Ця атмосфера
віри-довіри (життю) — кисень для духа, її не підробиш, і хоча в цілій
цивілізації вона тепер страхітливо занечищена безпрецедентним в людській історії
страхом ґлобальної катастрофи, не містичного, а цілком рукотворного,
підготовленого технічним поступом "кінця світу", але там, де релігійність
незахитана, духові все-таки "є чим дихати" (зостається свідомість "можу", отже
"мушу" — чимось зарадити: звідси, а не від самої тільки жаги світового
панування, походять розмаїті форми американського, цілком щирого, добротворчого
місіонерства, Корпус миру, численні міжнародні обмінні програми тощо)4. Без цієї
атмосфери
4 Американцям, котрі нарікають на тотальний невротизм свого суспільства,
легко заперечити, що в умовах такої нещадної інформаційної навали, якій
вони піддаються цілоденне, українець би просто не вижив — безугавні, через
мас-медіа, докладні звіти про темпи екологічної катастрофи, "тепловий
ефект", зростання числа ракових захворювань, масове поширення підпільних
сатаністичних сект, аварії на військових підприємствах — усе з
"картинками"! - наклавшись на нашу безглуздо виснажливу боротьбу за
існування, спричинили 6 щонайменше різкий підстриб угору кривої
самогубств... Довіра життю передбачає в засновку мужність знати - хоча на
практиці спрацьовують, звичайно, механізми психологічного захисту.
в культурі заникає модус майбутнього. Коли американці бадьоро заявляють, що, на
відміну від "старих" націй, об'єднаних спільним минулим, вони, мовляв, є нація,
об'єднана спільним майбутнім, у європейця це, звісно, викликає поблажливу
посмішку — а проте трохи глузду в цьому є. Тут не відмова від історії — радше
відмова від остаточно всталеної статики форм, у яких протікає життя: готовність
мінятись, оновлюватись, перетворюватись (як сказав би Е.Канетті,
перевтілюватись), не страшачись утратити свою тожсамість, — отже, та ж таки
відкритість, про котру згадувалося вище, доведена до абсолюту.
На моє переконання, Нью-Йорк по-справжньому ствердився в ролі "світового міста"
щойно по тому, як відмовився від культурної політики так званого "плавильного
казана" — melting pot: від добре знайомого нам (досі шкура болить!) заміру
витворити "нову історичну спільноту людей — американський народ", з усіма
приналежними в ортодоксальному марксизмі-ленінізмі константами — єдиною мовою
(англійською), єдиною державницько-імперською ідеологією та повною культурною
уніфікацією "до самых до окраин", від Атлантичного до Тихоокеанського узбережжя.
З тої доби драстичного протистояння "ос" і "свиней"* заціліли в пам'яті старшого
покоління американців хіба * Дві абревіатури на ознаку "першого" і
"другого" сорту американців: WASP (оса) — white, Anglo-Saxon Protestant
(білий, англосакс, протестант) і PIGS (свині) — Poles, Italians, Greeks,