- Відкрий! Тобі ж буде краще! - сказав із погрозою.
З середини долинав звук чогось важкого, що сунеться по підлозі до дверей. Двері забарикадовано. Якуб знову щось завив і почав щодуху гамселити по дверях.
- Хіба ж так можна? - почав розмову отець Павел. - Нам же ж тут не раді.
- Вони - нє, а той, хто помирає - так!
Двері відкрились. За ними стояв важкий сервант. Якуб рубав, переповнений праведним гнівом, і вже скоро подолав і цю перешкоду. Вендрович запалив ліхтарик і посвітив у кімнаті. З кімнати вийшов старший з ворогів із гвинтівкою у руках. Екзо-рцист збив священика з ніг. Куля просвистіла прямо над їх головами. Дідок дістав із кишені старий поцарапаний револьвер і вистрілив декілька разів в темінь кімнати. Гвинтівка відгукнулася у відповідь. Якуб із криком «Ура!» підірвався з підлоги і кинувся в темряву, не даючи противнику перезарядити зброю. Священик почув крики, лайку впереміш і з тріском меблів. Встав, обтріпав сутану і почав боком відступати в сторону траси. Бійка зненацька притихла. Якуб перескочив через поламані дошки.
- Дорога вільна! - повідомив із гордістю.
- Може... - почав Марковський, але очі екзорциста звузилися в маленькі шпаринки, а в його руці з'явився револьвер.
- До хати! - закомандував, як до коня, ніжно, але з натиском, який виключав будь-який непослух. Зайшли. Старший лежав, підпираючи стіну, і здавалося, що він намагається з останніх сил отямитися. Стряхнув головою, але на лиці так і не з'явилося полегшення. Якуб копнув двері. Вони виявилися зачиненими зсередини. Вистрілив у замкову щілину і потім копнув ще раз. Нарешті священик і екзорцист пробралися до кімнати. Біля ліжка, на якому лежав похмурий старець, чекаючи на смерть, стояло троє грізних горил.
- Геть звідси! - розкомандувався Якуб.
Троє, мабуть, не зрозуміли рішучих намірів непрошеного гостя і кинулися, хто з чим попало під рукою, на них. Ланцюг дзвінко засвистів у повітрі. «Сторожі» один за одним падали на підлогу. Замість контрольного пострілу екзорцист добив їх ногами. Вендрович випхав їх за двері, які відразу захлопнув. Оскільки замок вже встигли зламати, для безпеки довелося присунути важку шафу, а іншою закрити вікно. Лише після цього Якуб підійшов до лежачого.
- Михайло, то я - Якуб.
- Якубе, друже, я вже думав, що вже... не дочекаюся...
- Я тобі ксьондза привів.
- Дякую.
- Отче, а тепер попрошу висповідати мого друга, - сказав священику. - А я постережу двері.
Хворий говорив тяжко, повторюючи канон святої сповіді. Нерешті вмираючий дійшов до частини, яка була присвячена гріхам.
- Згрішив проти першої заповіді, - промовив з важкістю.
Після чого очі старця закотилися вверх і він помер.
- Запізнилися, - з горем мовив екзорцист і додав ряд нецензурної лексики.
- Ні, не спізнилися. Якщо хотів висповідатися, тоді йому проститься, - заспокоїв його отець Павел.
- Що ж то вони там, нагорі, - і екзорцист підняв очі до стелі. - Якщо вони його там так хотіли, то чого ж не почекали?
- Не нам це обговорювати.
- Ну добре. Забираємо тіло і вшиваємося звідси.
- Стоп-стоп. А навіщо нам тіло?
- Щоб по-християнськи поховати! А як же ж інакше?
- А як же сім'я покійного?
- Ага, розбіжалисяі Як я міг забути про ту голоту? А якщо навіть і попробують нас зупинити, то я їм діри у вухах пови-стрілюю, щоб сережки могли носити...
- А вони хіба не подбають про похорони?
- Ага, як холеру! Ви ж самі власними очима бачили, то чого ще питаєтеся?
- Чекай, вони мають право. Те, що вони нас не люблять, ще нічого не означає.
Екзорцист підійшов близько до отця. Декілька секунд вони вдивлялися один одному в очі.
- Кімната маленька і я чув, що покійник сказав на сповіді. А між іншим, я і так його гріхи знав.
- Тобто? Що Ви хочете тим сказати?
- А те, що вони згрішили проти першої заповіді. І не лише вони. Але до костела, мабуть, його принесуть. Можемо вже йти.
Священик попрямував до дверей.
-Та не туди!
Якуб відсунув шафу, яка блокувала доступ до вікна і рукояткою револьвера вибив скло.
- Ей, Ви там! - крикнув тим, які сховалися в темряві. - Вже немає причини з нами битися. Михайло помер, і він встиг висповідатися! Я рахую до п'яти, а потім ми виходимо. Кожен, хто попадеться мені на очі - вб'ю на місці.
У відповідь з кущів вилетів камінь. Попав Якубу прямо в голову, а він того, наче не відчув.