- Тільки вага відповідна, - сказав сам до себе. - Ось це так знахідка...
Відкрив наступну труну. Для різноманітності там був мішок із піском. В третьому якісь старі цегли. В четвертій лежав скелет. Скелет був досить багато одягнений. Рештки тканин все ще трималися на останках. Священик нагнувся і взяв з гробу череп. Повернув його декілька разів в руках, оглядаючи. Череп мав сильно виділені кісткові вали над очними отворами, а випуклі вилиці були, немов дві великі шишки. Потилиця сильно витягнута назад. Покрутив черепом, щоб краще його розгледіти збоку. Чоло цього чоловіка за життя мало бути під гострим мавп'ячим кутом. Поклав на місце, закрив костел і побіг на цвинтар. Якуб важко працював, не перервавши свого заняття навіть через раптову появу настоятеля. Хрест стояв обпертий об дерево. Навколо могили були насипані вали свіжовиритої землі. Лопата Вендровича вже постукувала об віко труни.
- Якуб...
- Ну що? Набрався розуму?
- Ти думаєш, що він там ще є?
Екзорцист-аматор вбив бік лопати в віко і підскочив, щоб цілою вагою допомогти собі. Так повторив декілька разів, допоки отвір не був достатньо великим, щоб роздивитися вміст. В могилі лежала закутана в тканину вісь від трактора.
- Як ти здогадався? - Якуб запитав, вилазячи, в отця.
- Я перевірив гроби в підземеллях костелу. В більшості випадків була така ж картина, а в одній із трун я знайшов щось дивне...
Якуб витер піт із чола, витягнув із кишені флягу, потягнув декілька солідних ковтків і подав священику. Отець Павел ковтнув один раз, після чого йому аж помутніло в очах, горло загорілося, мов палаючи, а через вуха пішов дим. Правду кажучи, священик був звичайнісіньким чоловіком, та перш ніж прийняти сан і поступити до семінарії, пив різні напої. Він пробував і альпагу, і різні настоянки, і вироби своїх друзів, але схожого на це він зроду не куштував. Це було гірше, ніж політура! Щиро кажучи, він навіть не знав, яка на смак та політура. Але він був впевнений, що вона буде набагато смачніша.
- Пробачте, - перепросив Якуб, постукуючи по спині отця Павла. - Трохи міцне?
- А що це? Це... це, може, розчинник?
- Та яке там. Та це мій бімбері
Якуб встав і підійшов з лопатою до сусідньої могили, в якій мав би спочивати прах попереднього настоятеля. Ек?орцист витягнув хрест ще зі свіжої землі і з почуттям відповідальності втикнув його поряд у землю і взявся копати.
- Невже це потрібно? - не на жарт розхвилювався отець Павел.
- Необхідно, ну... і цікаво.
Труна лежала не глибоко. Якуб розчистив віко, якусь мить вдивлявся на могилу і з розмаху вбив у неї лопату. Гроб виявився порожнім. Дідок відкинув лопату в бік.
- Здається, прийшов наш час, - сказав.
- І що нам треба робити? - священик занепокоївся. Треба закопати ті труни.
- Нє, не хочу. Нам треба їхати. Давно вже треба було це припинити.
- Але..
Якуб безцеремонно схопив отця Павла і потягнув за собою. В кущах за цвинтарем на причепі трактора стояла цистерна з насосом, щоб відкачувати каналізацію. Сильний запах солярки знищив усіх комарів в радіусі десяти метрів. В кабіні трактора сидів хтось і покурював собі. Побачивши, що хтось наближається до трактора, він виліз із кабіни і зник у заростях.
- Тобі шо, на орбіту захотілося взлетіти?! - викрикнув Якуб в слід невідомому.
- Хто це був? - запитався отець.
- А-а, та це так, друг. Але він не мав бажання зустрічатися, ось. Ну, їдемо!
Отцю Павлу нічого не залишалося, як сісти поруч із Вендровичем. Сидіти було досить не зручно, особливо, коли трактор підскакував на пагорбах. їхали полем, але незадовго Якуб звернув у ліс. В лісі їхали під досить стрімку гірку. На вершині стояло велике сухе дерево і невеликий будиночок, який більше нагадував хижу. Біля будинку було припарковано вісім автомобілів, між іншим, серед них була і міліцейська машина. Якуб перевірив і зарядив револьвер.
Вони зайшли до хати. Там було порожньо. Лише в кутку десь з-під підлоги просвічувалося слабке світло. Якуб підняв дерев'яну кришку і вони зійшли вниз по драбині. В підвалі горіло світло. І як виявилося, це був не погріб, а цілий тунель. Священик роздивлявся по стінах і щось повторював сам собі під ніс. Стіни були збудовані з великих однакових кам'яних плит, які були покриті різьбленими хвилястими лініями.