Стояла тільки я. Коли ми з Яном Еріком урочистою ходою увійшли до зали, усі сидячі місця вже були зайняті. Тож ми проштовхалися наперед і теж стали під «шведською стінкою». Я опинилася найближче до сцени й могла бачити, що там відбувається. Далі — Нільс, Юганна, Бріттані, Марі, Селіна, Ян Ерік та Сюнне. Над нами нависали Франс та Бірк, які видряпалися до половини «стінки». Їм усе було видно, як на долоні.
— Перш ніж запросити сюди перших виконавців, дозвольте відрекомендувати вам цьогорічне журі! — вигукнув Одд у мікрофон.
Він підійшов до краю сцени й глянув поверх свого пуза вниз. Під сценою стояв довгий стіл. За ним спиною до глядацької зали сиділи четверо суддів.
— Почнемо з судді від учительського колективу, — сказав Одд. — Ліворуч — наш молодий, закоханий у швидку їзду викладач суспільствознавства на тимчасовій вакансії ПеКа Ларсен!
ПеКа крутнувся на стільці, обернувся до зали й кивнув.
Я чула, як одразу за його спиною захоплено заулюлюкали Тея, Роня та Ширін.
— Від батьків маємо цьогоріч маму одного з найстаранніших учнів школи, Надіфа Ахтара, — вів далі Одд. — Я не здивуюся, якщо одного дня він стане юристом, як і вона. Садія Ахтар! Ваші гучні оплески для неї!
Глядачі заплескали. Мама Надіфа обернулася й усміхнулася.
— І нарешті: двоє наших шановних учнівських суддів! Хлопець навпроти мене вчиться у 7-Б, грає на всіх можливих інструментах, автор торішньої зворушливої версії пісні Леді Ґаґи «Рокеrfасе», яку він зіграв на губній гармоніці. Я кажу, звісно, про Турфінна Снортебю Вікінґстада!
Турфінн підвівся і низько вклонився публіці. Він був одягнений у блакитно-білий смугастий костюм з жовтим у червону крапинку метеликом на шиї. Важко повірити, однак у народному строї він мав гарніший вигляд.
— Другий і останній член журі від учнівського колективу — теж семикласниця.
Я сильно примружилася, щоб роздивитися, хто це.
Я бачила тільки її потилицю, але цього вже було достатньо. Ніхто з дівчат у 7-А не має чорного волосся, підстриженого на рівні шиї. Мабуть, із 7-Б.
— Вона, як ви скоро побачите, трохи маскується, — інтригував Одд. — Ця дівчинка має величезний талант до малювання.
Я не вірила своїм вухам.
Під цей опис підходила лише…
— Ільва-Мерете Мьоллер!
Дівчина за столом журі підвелася і зірвала з голови чорну перуку. І… бандаж із правої руки.
Зала ахнула.
Сім хвилин тому Ільва-Мерете сказала, що їй треба в туалет. Я пропустила повз увагу її довгу відсутність. Подумала, може, вона зайняла собі в залі гарніше місце. Не помітила навіть, як сідає до столу журі. Та й не дивно. Вона ж була в перуці!
— Ільво-Мерете! — звернувся до неї Одд. — Ти вирішила прийти сьогодні в маскараді. Можеш пояснити, чому?
Одд нахилився, простягнув їй мікрофон.
— Можу, — весело сказала Ільва-Мерете. — Усі кажуть, що це неможливо, а я хотіла довести, що зберегти до останньої миті в таємниці кандидатури членів журі конкурсу цілком реально.
— Справді? Реально?
— Запитайте мою найближчу подружку Марі. Я майже певна, що навіть вона нічого не запідозрила.
Одд випростався.
— Що скажеш, Марі? Де ти сидиш? Ага, онде… Чи закрадалась тобі коли-небудь підозра, що Ільва-Мерете буде суддею цьогорічного Конкурсу талантів?
Усі повернули голови в бік Марі.
— Н-н-ні, — затинаючись відповіла Марі. — Це так несподівано…
Я ні на мить не засумнівалася, що вона каже правду. Марі мала такий самий розгублений вигляд, як і ми всі.
Але вона була й приємно вражена. Я — теж. Ільва-Мерете зуміла не тільки втримати рот на замку, але й, не викликаючи підозр, уникнути танцюльок у балеті Теї. Якби вона просто відмовилася, усі відразу здогадались би, що її запросили в журі. Вивихнута рука — досконале алібі. Надто для Ільви-Мерете, яка зовсім не вміє брехати.
Якщо тільки не…
Мені пригадалися неймовірні любовні історії, які вона останнім часом розповідала. Невже вигадувала… умисне? Щоб відвернути увагу від своєї руки, конкурсу й відмови танцювати? Невже то був тактичний хід? Невже добровільно дозволила Теї кепкувати з себе, лиш би зберегти свою таємницю?
Я глянула в бік суддівського столу.
І відчула величезну повагу до Ільви-Мерете.
— Ось ми таки й довели, — мовив Одд. — Зберегти до останньої миті в таємниці кандидатури суддів у Конкурсі талантів — можливо! Отож інформація для роздумів майбутнім суддям у наступному році!