У мені деренчали всі кісточки.
Вони вірили, що я впораюся.
Я випростала спину, саме так, як завжди веліла мама. За мить відчула, як вгомонилося серце, зробило кілька пробних посмиків і стало на місце. Невдовзі ожили легені й нирки.
— Т-с-с! — шепнув Одд до нас зі сцени. — Ви готові?
Я примружилася до друзів.
Вони усміхнулися й кивнули.
— Дорога публіко! — вигукнув Одд. — Для мене велика честь і радість запросити на сцену останніх учасників Конкурсу талантів. Дозвольте їх відрекомендувати. Тамбурин — Бріттані Петерс, просто зі США! Скрипка — талановита Юганна Еріксен! Синтезатор — Нільс Нюґрен, винятково добрий друг і людина честі! І нарешті — Анне Беа Вік, колишня зіркова солістка дитячого хору з неперевершеними математичними здібностями й прекрасним почуттям гумору!
Тієї миті я любила Одда від щирого серця.
До речі, про серце… Воно заспокоювалося! У мені все ще булькотіло й нуртувало, легені й нирки вигойдувалися усередині, тіло оживало!
— Угору руки! Стоячи поаплодуймо найкращим у світі! — вигукував Одд. — Ось вони! Музичний гурт із надзвичайно влучною назвою «ТЕМНА КОНЯЧКА»!!!
Коли я разом із Нільсом, Юганною та Бріттані вибігла на сцену, мене аж розпирало від ентузіазму, й трохи паморочилося в голові.
Несподіванка
Не буду вдаватися у подробиці, але ось що трапилося.
Коли я стала перед мікрофоном, мене засліпили прожектори. Вони світили просто у вічі й обпалювали обличчя. Відчуття було таке, ніби я знову запхала голову в духовку, як тоді, на уроці домоведення. Я часто моргала, завертала очима, дихання збилося, пальці тремтіли.
На щастя, тітка Муна й Одд розпізнали ознаки паніки. Я бачила їх боковим зором, бачила, як вони підстрибують під сценою і махають комусь руками в глибині зали. За мить прожектори погасли, лише мерехтіли свічки на столах. Я бачила перед собою крихітні, м’які світляні кола. Зала раптом стала зоряним небом, яке підняло мене вгору, а не кинуло вниз, на землю.
Якби Тея, Роня та Ширін вигукнули мені щось образливе із зали, я відразу заткнула б їм рота — такою рішучою собі видавалася. Але переконатися у своїй рішучості нагоди не було — у залі запанувала глибока тиша.
Я примружилася і сказала:
— Привіт усім! Ми — гурт «Темна конячка», зіграємо вам власну версію пісні Елтона Джона «Your Song».
Почувся голос Юганни:
— Раз! І два! І раз-два-три-чотири!
Коли Нільс заграв вступ, я ніби побачила себе збоку. Дівчинка в чорному вбранні, у шапочці, в окулярах з надто товстими скельцями, оточена морем мерехтливих свічок. Напруга в плечах зникла, очі перестали гарячково обертатися в орбітах.
І раптом я його почула.
Голос був такий гучний, що я подумала — усі в залі мали б його почути, хоч і знала, що чую його тільки я. Я знала, голос промовляє десь у мені, з потаємного закутка всередині, він невпинно наростає, стає дедалі гучнішим.
Глибоко вдихни, сказав голос. Ось так. Добре.
Серйозно? Лише Анне Беа та я це розуміємо?
Ніхто в світі, крім нас з татом, не має такої чудової донечки. Ніхто в світі. Запам’ятай!
Ти, Анне Беа, найлюбіша, наймиліша й наймудріша з усіх дванадцятирічних дівчаток, яких я знаю.
Вау, Анне Беа! Ти співаєш! У тебе справжній оперний голос!
Ніби янгольський голос звучить у моїх вухах!
Ти ж була найталановитішою співачкою в дитячому хорі.
Час уже радіти! Усе буде суперкласно!
Фантастично, чуєш?
Анне Беа Вік, колишня зіркова солістка дитячого хору з неперевершеними математичними здібностями й прекрасним почуттям гумору!
Я глибоко вдихнула й почала подумки лічити:
І… п’ять. І… чотири. І… три-два-один…
…і я заспівала!
Хвилі повітря протанцювали з легень до горла й вихлюпнулися з уст: ля-ля-ля-ля-ля-ЛЯ-ЛЯ-ЛЯ-ЛЯ-АААААААААААААА!
Я заспівала, і ні Тея, ані будь-хто інший не обірвав мого співу, мій голос не надщербився, не зірвався на писк, хрип чи кашель, мені не заціпило, мене не залило гарячим рум’янцем. Усе було майже так само, як колись у дитячому садочку, коли я відкрила в собі здатність співати, тільки значно, значно, значно краще!
І Бріттані зі своїм тамбурином вступила саме тоді, коли треба. Вона не лише підтримувала ритм, але й додала від себе кілька несподіваних пасажів з викрутасами, від чого пісня тільки виграла. Вона впоралася не гірше за Нільса.