Выбрать главу

Вона взяла свіжозакоханого Бйорна Інґе під руку й повела за собою.

З темряви на світло

— Бачили б ви його мармизу! — сміявся Маґнус.

— Як мішком прибитий! — аж гикав від сміху Нільс.

— От млин! — вихопилося мені, хоч поганих слів я не вживаю.

Раптом усі замовкли.

— Ви були супер-суперкласні, — усміхнувся Маґнус.

Знов отой Маґнусовий погляд. Таким він дивився на мене, коли я співала. Наші очі немов зробили отак: клік! — і стали на свої місця, як у грі в китайські шашки, коли кульки лягають у свої лунки.

Багрянець хвилею залив мої щоки, серце немов зірвалося у прірву, кров із запаморочливою швидкістю шугонула жилами. Мені стало так гаряче, що я скинула з голови шапку і…

Ні.

Ні!

НІ!!!

— Ой! — вигукнув Маґнус. — Що це?

Я похапцем знову натягнула шапку на чоло.

— Нічого! — я почервоніла, як буряк. — Це просто… нічого!

— Щось таки було, — наполягав Маґнус. — Але ти гарна в шапці також!

Гарна?

Також?

Гарна в шапці також?!

— Крутий стиль, до речі, — додав він. — Чорне на білому, як…

І раптом замовк на півслові.

— Я мав на увазі не…

Я лише всміхнулася.

Мама каже, що чорний колір надто агресивний на тлі зовсім білого волосся і блідої шкіри, однак я з нею не погоджуюся. Погоджуюся з Маґнусом. Саме тому, що я біла й бліда, чорне мені дуже пасує. Після Конкурсу талантів я аж тричі вбирала до школи чорний одяг.

— То… як гадаєш, хто переможе? — запитав Маґнус.

— Ви маєте великі шанси, як на мене, — мовив Нільс.

Я так енергійно закивала головою, що шапка знову ледь не зсунулася з чола.

— Сподіваюся принаймні на почесне третє місце, — сказав Маґнус. — 3 музикою і танцями — усе добре. А ось Тея співала препаскудно, тож…

— Третє місце вам гарантоване, — запевнив Нільс.

— Навіть із Теєю, — додала я.

— Надіф цього разу, напевно, теж візьме призове місце, — вів далі Маґнус. — Він класно бацав на барабані. І ота дівчинка з п’ятого класу, яка грала на флейті, теж справжній шик!

Ми з Нільсом перезирнулися.

Чи не скаже він щось про…

— Але переможете однозначно ви. Бо не такі, як всі… тобто дивні… Ну, темні конячки, одним словом…

Що й треба було довести!

Назватися «Темною конячкою» було не лише моєю ідеєю.

Після першої репетиції у мене вдома, у підвалі, Бріттані оголосила список імовірних назв для нашого гурту. Серйозно поставилася до завдання. Проблема тільки в тому, що вона хотіла собі забагато честі, як на акомпаністку на тамбурині.

— І це не підходить? — зітхнула вона. — Альо, чим погана назва «Бріттані Петерс Бенд»?

— Нічим, — кахикнув Нільс. — Але потрібна якась простіша назва. Щоб усім запам’яталася…

Нільс добре вміє оминати гострі кути. Має дипломатичний хист, як каже моя мама.

— А як щодо перших літер наших імен? — запропонував Нільс. — Н, АБ, Ю, Б… НЮАББ? Ні… Ю.А.Б.Н.Б.? Ні…

Цю ідею ми відразу відкинули.

— Назви гуртів й імена виконавців, які мені найліпше запам’ятовуються, дуже короткі, — втрутилася Юганна. — Ріанна, Coldplay, Бейонсе і таке інше… Просто ім’я… Одне слово…

— Агов! — обурилася Бріттані. — А Майлі Сайрус чи «One Direction»? Чи Кеті Перрі? Ти що, їх не пам’ятаєш?

— Але це лише хтось один з гурту, а не весь гурт, — заперечила Юганна.

— Он як! А Бейонсе чи Ріанна? Де тут ім’я гурту?

— Я пропоную, щоб усі написали по дві назви, — урвав суперечку Нільс. — Одну — на одне слово й другу — на два слова. А тоді оберемо назву, яка нам найбільше пасуватиме. Яку легко буде оголосити гучно на всю залу і яка не звучатиме шкарадно. Окей?

Ми глянули одне на одного.

Окей.

За хвилину ми вже розсілися по кутках і думали-думали, аж голови тріщали.

Моя теж тріщала. Бо я не мала наготованої назви з двох слів. Я написала «Темна конячка», бо ми, власне, й були темною конячкою. Саме такою, яку мав на увазі Маґнус. Можливо, ви й самі знаєте, але «темна конячка» — це загадкова людина, про яку майже нічого не відомо і яка тримається осторонь від усіх. Від темної конячки ніхто нічого не сподівається, але іноді вона може збрикнути й приголомшити. До того ж мені дуже подобалося з’являтися на людях у чорному.

Моя пропозиція з одного слова була такою простацькою, що я навіть не посміла її озвучити. Добре, що промовчала, бо коли ми обговорювали пропозиції, сталося дещо дивне.