Та до мене:
— Може ти, Остапе, Потапа заграєш? Із ножем він ото на Грицька накидаєтся...
— А я думав, що я-б Гр…
— Ні, Грицька ти не вдереш... То дуже трудна роля... Там трагизму з драматизмом багато... Тобі більше Потап підходить...
—Ні, — кажу, — мабуть, я не гратиму. На тім тижні, — батько казали, — під хуру треба їхати... Пшеницю до міста повеземо! Грайте самі,..
І пішов... І думав усю дорогу:
Потапа я їм гратиму?! Хай самі грають...
І всі хлопці пішли...
І правильно зробили...
Що-ж їм маленькі ролі грати, чи що, коли кожний із їх може найкраще Грицька заграти...
Не краще, положим, ніж я, а всеж-ж таки... І не вийшла в нас вистава...
* * *
Хто тут винен? Думаєте, вчителька?
— Ні!
— П'єса винна. Автор винен...
Коли вже ти пишеш п'єсу, пиши так, щоб усі головні ролі були! Хіба тобі не все одно, як писати?! Так чого-ж ти одному велику ролю пишеш, головну, а другому — дрогорядну, маленьку...
Тепер, брат, рівність!
А через авторів і вистави часто не відбуваються... Театральна справа страждає...
Так от, братця, хто винен!
6/11 1925 р.
_____________________________
Примітка.
Гумореска Остапа Вишні «Хто винен?» представлена тут за публікацією у харківському журналі «Сільський театр» № 1, 1926.