Маколей нахилився до мене.
— Ти впевнений, Чарлзе?
— Що за вигадки? — прогарчав Гілд.
— Б'ємося об заклад. Ну, хто б це морочився з трупом і залишив те, від чого позбавитись якнайлегше — незайманий одяг, щоб його…
— Та він не такий уже й незайманий. Дещо…
— Звичайно, ні. Інакше викликало б підозру. Він пошкоджений рівно настільки, щоб повідомити потрібні речі. Іду на парі, що ініціали добре видно.
— Не знаю, — не так впевнено відповів Гілд. — Вони були на пряжці від паска.
Я розреготався.
— Та це нісенітниця, Ніку! — гнівно скрикнула Мімі. — Як то може бути Клайд? Тобі ж бо відомо, що він сьогодні приходив до мене. Ти ж знаєш, що він…
— Ш-ш-ш. Нерозумно з твого боку підігрувати, — сказав я. — Уайнент мертвий, твої діти його спадкоємці й одержать набагато більше, ніж те, що лежить у тебе в шухляді. Нащо тобі частина пограбованого, коли ти можеш отримати все?
— Не розумію, про що ти, — відповіла вона, біла як крейда.
— Чарлз вважає, — втрутився Маколей, — що Уайнента сьогодні тут не було, а цінні папери й чек вам передав хтось інший або ж ви їх поцупили. Я не помиляюся? — звернувся він до мене.
— Анітрохи.
— Та це безглуздо! — наполягала Мімі.
— Поміркуй сама, Мімі, — зауважив Я. — Припустімо, Уайнента три місяці тому вбито, а його труп заховано під виглядом іншого. Всі гадають, що Уайнент кудись поїхав, залишивши довіреним Маколея. Гаразд. Таким чином, все майно переходить до рук Маколея назавжди — принаймні поки він його остаточно не привласнить, адже ти не маєш навіть…
Маколей підхопився на ноги й кинув:
— Не знаю, до чого ти ведеш, Чарлзе, тільки я…
— Заспокойтеся, — зупинив його Гілд. — Дайте йому висловитися.
— Це він убив Уайнента, Джулію і Нунгейма, — запевнив я Мімі. — Чого ти бажаєш? Стати його наступною жертвою? То знай, що відколи ти погодилась допомогти йому, сказавши, що бачила живого Уайнента, — це було найслабкіше місце в його плані, а ти стала єдиним свідком, який бачив Уайнента після жовтня, — він уже б не дав тобі змінити своє свідчення — для цього досить було б убити тебе з того самого пістолета, зваливши все на Уайнента. І заради чого ти пішла на таке? Заради тих жалюгідних акцій у шухляді, часточці того, що одержиш завдяки дітям, якщо ми доведемо смерть Уайнента.
Мімі обернулася до Маколея і просичала:
— Ах ти, сучий сину!
Гілд вирячився на неї, здивований цим вигуком, схоже, більше ніж усім почутим раніше.
Маколей заворушився. Я не став дивитися, що він надумав, а затопив лівою рукою йому в щелепу. Удар вийшов сильний, я збив Маколея з ніг, але в ту саму мить відчув, як мене наче вогнем обпекло з лівого боку, і зрозумів, що то розійшлася загоєна рана.
— Що ти ще від мене хочеш?! — гарикнув я на Гілда. — Може, тобі його в целофан загорнути?
Близько третьої ранку я зайшов до нашого номера в готелі «Номенді». У вітальні сиділа Нора, Дороті й Ларрі Кроулі — Нора з Ларрі грали в трик-трак, Дороті читала газету.
— Маколей справді їх убив? — відразу спитала Нора.
— Так. Чи пишуть ранкові газети про Уайнента?
— Ні, — відповіла Дороті, — лише про арешт Маколея. А що?
— Маколей і його вбив.
— Та ну? — здивувалась Нора.
— Чорт забирай! — лайнувся Ларрі.
Дороті заплакала. Нора здивовано подивилась на неї.
— Я хочу додому, до мами, — проскиглила Дороті.
Не дуже охоче Ларрі запропонував:
— Із задоволенням відвезу тебе, якщо ти…
Дороті сказала, що хоче їхати. Нора допомогла їй зібратися, не роблячи спроб відмовити. Ларрі, приховуючи незадоволення, взяв капелюха й пальто. Вони з Дороті вийшли.
Нора провела їх, зачинила двері й, притулившись до них спиною, мовила:
— А тепер поясни все мені, містере Чараламбідіс.
Я похитав головою.
Вона сіла на диван поруч зі мною.
— Тільки без цього. Якщо хоч дрібницю випустиш, то я…
— Мені слід спершу скропити душу, щоб я зміг говорити.
Нора лайнулась і принесла мені напій.
— То він зізнався?
— З чого б це? Хто ж визнає себе винним в умисному вбивстві? А тут-бо не одне вбивство, і принаймні два з них здійснено свідомо, так що окружний прокурор не візьме до уваги ніяких пом'якшувальних обставин. Йому нічого не лишається, як все заперечувати.
— Але ж він їх убив?
— Ясна річ.
Нора прибрала склянку від мого рота.
— Досить відволікатись, розповідай по порядку.
— Так от, виявилось, що Маколей разом з Джулією довгий час водили Уайнента круг пальця. Адвокат втратив грубі гроші на біржових операціях, а коли довідався про минуле Джулії — як і передбачив Мореллі, — то вони разом з дівчиною згуртувалися проти старого. Ми примусимо бухгалтерів перевірити рахунки Маколея і Уайнента і, думаю, легко виявимо, як гроші одного перетекли до кишені другого.