Єдине, що тривожило Неждану - Дмитро, здавалося, постійно перебував у захопленому пошуку істини. Складалося враження, що в ньому в цьому напрямку працював такий собі perpetuum mobile - і це інколи дратувало Неждану. Попри свою нелюбов до «розумного читання», він уже перечитав кілька книг по езотериці - їх він відкинув одразу, Коран - про його недоліки він міг розповідати годинами, а тепер узявся до Біблії - здається, ця книга його захопила. Може, навіть занадто: він часто засиджувався до вечора, гортаючи її тоненькі шелестливі сторінки, а згодом навіть намагався повчати Неждану - нібито дружина має коритися чоловікові, і десятину вигадали зовсім не попи, і що Сина Свого Бог віддав виключно з любові до людей, аби вберегти їх від пекла - яке, до речі, Він Сам же і придумав - Неждана надто багато з Дмитрових пояснень не розуміла й розуміти не хотіла. Ну а все інше проходило гладко й не викликало ніяких бурхливих емоцій.
22
…Неждана добре знала, що Дімка її любить. Знала, що він заради неї готовий якщо не на подвиги, то принаймні на повсякденний побут без нарікань до самої смерті. Він був надійним, стабільним, вірним чоловіком. Він був тим, про кого вона мріяла з дитинства. Опорою і захистом. Дімка був для неї, мабуть, найкращим татом. Він часто брав її на руки, лоскотав, він розповідав їй історії про армію. Неждані було з Дімкою добре. І вона насолоджувалася цим - спокійним морем, де ніколи не бушували хвилі. Вперше за все своє життя вона відчувала стабільність та затишок…
Вона прокидалася від звуку його старого будильника, який йому подарували батьки на десятиріччя. А тоді спостерігала, як він, ще такий сонний і незграбний, збирався на роботу. Випивав стакан кефіру, пастував черевики… Тоді він ніжно- ніжно цілував її на прощання і біг. Неждана стояла біля вікна, чекала, коли він на неї подивиться, й посилала йому повітряні цілунки. Аж поки Дімка не зникав за поворотом.
Тоді починався її особистий день. Вона сідала за комп’ютер і починала фантазувати над газетними рекламами - за якихось два місяці захоплюючого навчання. Ввечері вона готувала вечерю і чекала коханого з роботи. А як тільки чоловік приходив додому, Неждана завжди знаходила, чим його зайняти…
Фрілансерський графік давав молодій жінці відчуття свободи, тому, навіть засидівшись у обіймах коханого за якоюсь комедією до пізньої ночі, Неждана не відчувала мук сумління. Незважаючи навіть на те, що Дімка вранці ніяк не хотів ставати з ліжка. Він був таким сильним і зовсім не вмів скаржитися. Мабуть, тому вона ніколи й не думала, що в нього можуть бути якісь свої бажання, відмінні від її власних…
Усе в них було якось аж занадто добре. Неждана нарешті отримала те, чого шукала все своє життя - безумовну, безкоштовну, стабільну любов. Ну а Дімка… Він ніколи не вимагав багато. Всього йому було вдосталь.
А потім була їхня перша сварка. Зав’язалась вона, як і більшість сварок, із нічого. Тобто, без ніякого на те приводу. Зате вона відкрила в обох щасливих молодятах стільки всього… Мабуть, вони й самі до кінця не підозрювали, які всередині них були приспані вулкани.
Як би там не було, але життя після тої сварки пішло шкереберть. Неждані врешті-решт набридло сидіти вдома, малювати нудні реклами, готувати стандартний борщ на обід, бо так того хотів Дімка, а потім до ночі сидіти й дивитися на нього - такого приземленого й звичайного. їй набридло те, що він ніколи нічого путнього не читав, крім газет (а їх вона на дух не переносила ще з дитинства), а коли сідав дивитися телевізор, то обов’язково вибирав якусь розважальну програму чи бойовик. Над мистецтвом він взагалі сміявся. І над її «захмарними» думками теж. Тільки, може, не так колюче - принаймні почуття такту в більшості випадків йому вистачало.
- Через тебе я деградую! - якось крикнула вона йому. - Закрив мене в цій дірі, сам не розвиваєшся, і мені не даєш! У мене біля тебе зникає всяке натхнення!
Сварки почастішали. Вони вибухали без приводу, просто так, бо в Неждани був поганий настрій. Дімка спершу не реагував, намагався її заспокоїти, розсмішити, пригорнути до себе й запевнити, що то в неї фізіологічне, чи то підлітковий вік, чи то її філософська натура. Усе це дратувало її ще більше.