Ми віримо у те, що можемо контролювати смерть. Що ми за крок від того, щоб цілком звільнитися від неї. Умовляємо Google поспішати. Тільки-но Сингулярність засяє у схемах наших комп’ютерів, вийде з кремнію і візьме нас за руку, тієї ж миті вона відродить наш розум у новому світі. А може — і наші тіла теж.
Якщо моя теорія правильна, то чи знайдеться у ній місце гніву, що є причиною всього цього контролю?
Знайдеться, до того ж настільки давнє, що таке запитання можна вважати риторичним. За всякою спробою контролю за кінцем життя, притаманною усім релігіям, від іудаїзму до трансгуманізму, ховається одержима лють. Той факт, що на неї немає навіть натяку, поки віряни прямують указаним вірою шляхом, повністю заперечується, коли обіцяне Царство Небесне ніяк не настає, кара Божа падає на невинні голови, інша релігія розхитує упевненість або (що ще гірше!) чужа логіка ставить під сумнів божественні настанови.
Хрестові походи — це не виняток, а невід’ємний системний елемент релігій. Просто інколи їх не проголошують.
Нам нагадують про це пам’ятник Джордано Бруно на Кампо-де-Фйорі, середньовічні інквізиторські процеси над відьмами, спалення на майданах, під час яких гнів вірян спопелив тих, хто відхилявся від загальноприйнятних догм, вселяючи жахливе відчуття непевності, що тяжким каменем лягало на душу. А що станеться, якщо Сингулярність так ніколи й не настане? Якщо феномен свідомості якимось чином не піддасться суто накопичувальній логіці? Якщо виявиться, що недостатньо накопичити дані та збільшити швидкість обрахунку, щоб почути перші сигнали чужого розуму? Уявіть, як гнитимуть усі ті голови посеред пустелі під пекучим сонцем у їхніх бункерах, коли віра у воскресіння виявиться обманом, що спричинить крах надії.
У книжці Марка О’Коннела[18] «Бути машиною», присвяченій темі трансгуманізму, наведена довга галерея портретів цих вірних поборників технологій. Коли читаєш діалоги між ними й автором, відчуваєш постійну напругу, бажання побачити Царство Небесне, уникнувши необхідності потрапити туди через смерть. Вони уважно слідкують за своїм харчуванням, інколи утримуються від сексу, роблять усе можливе, аби розтягнути термін свого перебування на Землі до тих пір, коли штучний розум відродить нашу втомлену плоть, що нарешті доповзе знесилено до довгоочікуваної мети.
Я навіть уявити собі не можу, який гнів охоплює в останні хвилини перед смертю такого вірянина. З якою втіхою має помирати трансгуманіст, у якого немає вдосталь грошей, аби заморозити власну голову до Пришестя? І яким хитким має бути бар’єр між його толерантністю щодо тих, хто заперечує можливість або доречність їхніх вірувань, і люттю?
Згадуваний вище герой роману «Достатньо часу для кохання» Лазарус роздратований відмовою влади, коли він, нарешті наситившись життям, вирішує скористатися святим правом кожної людини у придуманому Гайнлайном світі: накласти на себе руки. Будь-яка людина у його світі має змогу здійснити самогубство без болю чи трагедії у будь-яку мить свого довгого життя. Проблема Лазаруса в тому, що його вважають занадто мудрим і занадто корисним для суспільства, щоб його так легко відпустити.
Хто каже, що не варто зазирнути по той бік смерті? Що після нашого останнього подиху там немає чогось такого, що вартує страждання? Стара й добра пісенька про мить, що окупить усі муки в цьому житті. Я в це не вірю, анітрохи; та все ж замислююся часом, чи не краще ризикнути і відкрити карти?
Трансгуманісти вважають, що такі аргументи належать прибічникам культури «смертепоклоніння». І ладні навісити на них відповідний ярлик, тільки-но буде офіційно проголошено хрестовий похід проти них.
Зважаючи на це, хто ж насмілиться заперечити, що одержимість контролем — це характерна риса нашої епохи, перша й головна ознака нашого пригніченого й обмеженого гніву, його нездатності виконувати ту суспільну роль, яка призначалася йому від самого початку: звільнити нас від наших особистих маній? Ми повинні виховувати свій гнів не тільки заради оздоровлення суспільства, а й у наших особистих інтересах.
18
Марк О’Коннел (нар. 1979) — ірландський письменник і журналіст. Його перша книга «Бути машиною: пригоди поміж кіборгами, утопістами, хакерами та футуристами, які вирішують скромну проблему смерті» вийшла друком у 2017 році.