Один з наших підводних спортсменів довго дивився, як маленька зеленушка захоплено рилася в кущі цистозири, допомагаючи собі енергійними рухами хвоста. Вона навіть не помітила, що до неї підпливло страшне чудовисько в масці, і опам'яталася лише тоді, коли спостерігач не витримав і схопив зеленушку за хвіст. Рибка метнулася, охоплена жахом, вирячивши очі, і миттю зникла у водоростях. Певно, після такого збудження вона довго відсиджувалася в своєму сховищі. Взагалі дрібні зеленушки дуже довірливі і підпускають людину близько, навіть коли чудово її бачать.
Деякі зеленушки будують з водоростей гнізда, схожі на гнізда птахів. Самець охороняє гніздо з ікрою, і, стоячи над ікринками, безперервно махає плавцями, щоб до личинок, що розвиваються, надходила свіжа вода, насичена киснем.
Мені доводилось бачити зеленушок, що сплять у досить дивній для риби позі — лежачи на боці. Побачивши якось лежачу зеленушку, я подумала, що вона хвора чи мертва, але рибка чкурнула від мене з такою швидкістю, що стан її здоров'я вже не викликав ніяких побоювань.
Коло самого дна під захистом великих каменів і берегових стрімчаків ходять дуже обережні крупні рулени або зеленухи. Їх звуть ще губанами і лапинами. Назв у цієї риби багато. Хоч вона єдина з усіх зеленушок потрапила до списку промислових риб, м'ясо її, як і інших зеленушок, костисте й не дуже смачне. Звичайно рулена забарвлена скромно: зеленувата спинка, поздовжня темна смуга на боках, темна пляма на хвостовому стеблі і лазуровий, павиних відтінків хвіст. Здалеку передусім помічаєш бліді витягнуті наперед м'ясисті губи рулени і яскраво-синій хвіст. За цими ознаками її легко відрізнити від інших риб.
Ця ж рулена може вразити вас надзвичайно яскравим забарвленням: по соковитому зеленому фону спини та боків ідуть ряди ясно-червоних і блакитних плям, того ж кольору візерунки на плавцях і перев'язки на морді від ока до ока, а грудні плавці — оранжево-жовті. Тільки губи та черевце світлі, але й вони вилискують перламутром. Особливо яскраво забарвлені самці.
Зеленушка.
Помітивши найменші ознаки небезпеки, рулена кидається під прикриття каменів, у розколини або в зарості цистозири. Взагалі рулени не відходять далеко від свого сховища і, тільки переконавшись, що все спокійно, починають живитися біля скель.
Звичайно велику рулену супроводжують дві або три дрібніші зеленушки. Вона «скльовує» з каміння черепашки двостулкових молюсків і зосереджено гризе їх. Витягнуті вперед товсті губи цмокають, і через кілька секунд з куточків рота починають сипатись шматочки подрібненої черепашки. Потім рулена випльовує шматки неїстівної частини молюска. Дрібні зеленушки в свою чергу підхоплюють і подрібнюють осколки, вибираючи з них залишки м'яса. А рулена вже скльовує наступну черепашку.
Одна дуже велика рулена жила біля округлого підводного стрімчака в бухточці Кузьмичевого каменя. Ми майже щодня пропливали побіля неї, вирушаючи в свої підводні екскурсії. Але вона так і не звикла до нас, і тільки-но хтось звертав на неї увагу, вона кидалася під свою скелю.
Рулена.
Товариші, які полювали біля мису Феолент і Херсонеського мису, розповідали, що їм вдалося кілька разів зустрічати на невеликих глибинах крупного рябчика-петропсаро. Рябчиком же звуть маленьку коричнювату зеленушку, що часто зустрічається біля берегів і досягає 15–16 сантиметрів завдовжки. Що ж до петропсаро, то це один з найкрупніших представників родини губанових. Забарвлення його варіює від яскраво-червоного з чорними плямами до жовтого, коричневого або зеленого з блакитними і білими оченятами та чорними розводами. Судячи з розповіді моїх товаришів, що полювали на петропсаро, він своїми повадками схожий на рулену і навіть ще обережніший і полохливіший.
У 1957 році група мисливців роздобула рибу надзвичайно строкатого і яскравого забарвлення. Ніхто з місцевих жителів ніколи не бачив ще такої риби. Мисливці не наважилися її їсти і повісили біля палатки, щоб усім її показати, а потім викинули, не догадавшись хоча б сфотографувати. Мені, як представникові підводних туристів, довелося вислухати немало докірливих зауважень від тих учених, яким я розповідала про цю пригоду. З опису виходило, що ця риба зайшла в Чорне море з Середземного і в наших водах досі не зустрічалася. Якщо хто спіймає якусь незвичайну рибу, заведено виміряти її загальну довжину (від кінця морди до кінця хвостового плавця); якщо риба велика, то зберегти хоча б її голову в міцному соляному розчині, формаліні або спирті. До цього треба прикласти етикетку, де зазначено дату спіймання риби, район, приблизну глибину. Такі відомості можуть бути надзвичайно цікаві для іхтіологів.