Тут був колись боковий кратер вулкана. Пізніше його заповнили сплавлені породи і утворили химерний барельєф на скелі.
Судно йшло вже мимо Пуццоланової бухти, де Степан справляв у недільні дні свої «сердолікові оргії». Ось величезна кам'яна арка Золотих Воріт піднялася з моря. У важких повільних хвилях бігли рожеві потоки відблисків. Темрява скупчилась під високим склепінням, яке кидало на світлу воду різку смугу тіні. Далі, в дикому хаосі кам'яних брил і неприступних скель, сховалась Левина бухта. Її охороняє скеля Лев, схожа більше на сфінкса, ніж на лева. З другого боку стоїть скеля Маяк. Поруч з її чотирьохсотметровим шпилем Лев і Золоті Ворота здаються дитячими іграшками, забутими біля підніжжя.
Вершина Маяка пливла в хмарах, повільно похитуючись в такт з рухами судна. У мене затремтіли коліна, коли я уявила, як любителі сильних відчуттів влізають на вершину скелі, яка формою нагадує цукрову голову, сидять там, звісивши ноги над безоднею, і милуються морем. Хребет Карагач закінчується Левиною бухтою.
Скелею Маяк починаються зовсім неприступні стіни хребта Хоба-Тепе.
Судно йшло тепер біля самих скель. Тут досить глибоко навіть для значно більшого судна, ніж наше. Але тільки в спокійну погоду можна підходити до цих берегів. Хвилі і вітер занадто небезпечні в такому сусідстві, як скелі Карадагу.
Гучна луна повторювала рокіт нашого мотора. Гроти і розколини зубчастими тінями розрізали освітлені сонцем прямовисні стіни, які падали в море з запаморочливої висоти. Біля їх підніжжя хвилі світились ізсередини чистими і живими переливами барв. То лазурова, то темно-синя вода струмувала рожевими й сірими відображеннями скель. Потім вона ставала пронизливо зеленою з чорнильно-фіолетовими хисткими розводами або блідо-голубою, атласною, з майже нерухомими змійками тіней. Над нами стіни підносили до неба гострі зубчасті краї. Де-не-де приземкуваті кущики судорожно чіплялися за нерівності каміння, заглядаючи через плече в глибину моря.
Для того щоб дати людині, яка не бачила карадагських берегів, хоча б приблизне уявлення про їхню дику і неспокійну красу, треба володіти рідкісним даром образного слова, умінням бачити все зразу і в той же час помітити найдрібніші деталі.
Найбільш точно передає враження від карадазького узбережжя чудовий розділ про Карадаг із книги Паустовського «Чорне море». Силою свого величезного таланту Паустовський створив образ суворої пишноти кам'яного хаосу, що застиг у безумному пориві, і вічно живого моря.
З погляду географа, його опис має багато неточностей і гіпербол. Але хіба може протокольний виклад, у якому зображувані деталі пейзажу так схожі на їхні оригінали, як точний, але блідий знімок, передати, які захоплюючі картини проходять перед очима спостерігача?
Можна сказати, що скелясті, неприступні стіни Хоба-Тепе тягнуться вздовж моря на вісімсот метрів, що за поворотом стоїть пік Стрижевої скелі, що біля неї розташована невелика бухта Барахти, а скеля Слон відділяє бухту Барахти від Сердолікової бухти. Все це дуже точно, але в той же час дає вельми слабеньке уявлення про дійсність.
Темна, майже чорна стіна Лагоріо зубчастим хребтом піднімалася в небо. За нею знову скелі, стіни, осипи, завали… Далі, над Сердоліковою бухтою, гори розрізували ущелину Гяур-Бах. Густі зарості сховали її круті уступи і нагромадження каміння. По ущелині до Сердолікової бухти збігав потік. На скелях блиснула слюдяна смужка водопаду.
По пляжу бухти повзали якісь рожеві черв'ячки. Вони лежали на березі і ворушилися серед каміння. До моєї свідомості не зразу дійшло, що це люди. І тільки тепер, коли поряд із скелями для порівняння були людські постаті, ми зрозуміли, як звикли наші очі до грандіозних масштабів прибережних скель. Та ми давно вже йшли далеко від берега. Не маючи перед очима знайомих предметів для порівняння, із судна майже неможливо визначити справжні розміри скель чи бухт. Невеличкий камінь виявляється в порівнянні з людиною скелею завбільшки з будинок, а дрібна галька пляжу — величезними валунами. Що ж до справжньої дрібної гальки, то вона здається шовковистим піском.
Сердолікову бухту замикали шаруваті виступи Плойчастого мису.