Я перебрала всю траву, але, крім кількох дрібних ракоподібних і десятка молюсків, нічого не знайшла. Мої товариші на березі були зайняті волокушею. Я попливла до човна, який повільно рухався слідом за гірляндою поплавців.
Нижній край волокуші, який ковзав по дну, підняв таку каламуть, що я майже уткнулась головою в сітку, перш ніж її помітила. Невелика зграйка барбульок то швидко пливла попереду сітки, то поривалася повернути назад і знову кидалась до берега від чарунчастого мішка, що насувався. Бички спокійно перепливали вперед і лягали на дно, поступово наближаючись до берега разом з сіттю. Ставридки злякано металися, натикаючись на стінки і застряваючи в чарунках. Якісь риби спритно вислизали з боків, де нижні краї не дуже щільно прилягали до дна. Дві-три кефалі встигли втекти в останню мить, скориставшись тим, що канат зачепився за камінь і трохи підняв край сіті.
Видно було погано, і я могла спостерігати тільки свій бік волокуші. Потім стало так мілко, що довелось вийти на берег. Я приєдналася до моїх товаришів якраз вчасно. Біля самого урізу води вони почали набирати у відра й банки всяку живність.
Серед різної дрібноти виявилось кілька цікавих рибинок. Я встигла підхопити і ткнути у відро дивну маленьку рибку з плоскою головою і гострим, наче в мишки, рилом, малесеньку камбалу і двох морських корів. Дальше піратство з мого боку було припинене керівником студентів, який рішуче заявив, що весь улов належить їм, бо волокушу студенти тягли спеціально для себе. Який жаль! А мені так хотілося привласнити ще й морського язика, довгасту і плоску істоту з родини камбалових… Студенти щільним кільцем оточили улов, і кожна посаджена у відро риба супроводилась тріумфуючими криками.
Мені стало соромно, що я позбавила їх радості знайти в улові таку цікаву рибу, як морська коровка. Тому я запропонувала обміняти одну з моїх двох корівок на маленького морського язика і навіть віддала їм найбільшу. Студенти з радістю погодилися на обмін. Всі були задоволені. До речі, чим більша риба, тим важче зберегти її живою в акваріумі без проточної води.
Я панькалась із своїми рибами всю дорогу назад. Мені треба було обов'язково намалювати їх з натури живими. Всі книги звичайно містять перерисовки з дуже старих і недосконалих малюнків.
Цього разу мені було не до пейзажів. Довелося весь час тримати відро на колінах, амортизуючи поштовхи і вібрацію судна, міняти воду і стежити, щоб коровка не зжерла маленьку морську мишу чи камбалку. В банках, за якими взявся доглядати Микола, що зібрав багату колекцію молюсків біля самого берега, було повно-повнісінько всякої «звірини».
У другому відрі сиділо кілька крабів-плавунців. Їх Микола взяв з перших уловів волокушею. Я підсадила до них спійманого мною плавунця. Це була самка. Її хвіст відстовбурчувався від маси жовтої ікри, яка валком виступала навколо хвостових сегментів. Краб зразу ж жадібно вчепився в дохлу камсичку, що лежала на дні відра. Інші краби виявили такий же інтерес до нової сусідки, вірніше до її ікри. Вони підсовували клешні під черевце самки і поїдали ікру, не вдаючись до зайвих роздумів, ким вони закушують з таким апетитом — власними дітьми чи двоюрідними племінниками.
Певне, на волі така можливість випадає крабам не часто. Вони зі смаком обсмоктували з клешень крупинки ікри, на що самка, зайнята камсою, майже не звертала уваги. Тільки, коли родичі вже дуже-таки налягли на частування і навіть перекинули самку на спинку, вона струсила нахаб, але камсички з клешень так і не випустила.
Незважаючи на чудовий апетит, плавунці прожили в мене всього кілька днів. Їм треба весь час міняти воду і стежити, щоб вона не нагрівалась, а я просто не встигала цього робити.
В азарті шукань і погоні ми знову набрали занадто багато тварин. За приблизними підрахунками виходило, що, навіть працюючи з ранку до вечора, ми закінчимо малювати свій улов не раніше як днів через десять.
Мені пощастило з погодою. Наступного ж дня після поїздки в Єнішари знову почався сильний прибій і скаламутив усю воду біля нашого берега. Отже, можна з спокійною совістю займатися тваринами.
Ряди посудин з рибами і безхребетними зайняли цілий куток кімнати. Молюсків і черв'яків, як завжди, малює Микола. Решту доручено мені.
Я не починала роботи з безхребетними, поспішаючи в першу чергу намалювати риб. Для цього у мене була вельми поважна причина. На біостанції є чудовий величезний басейн і кілька акваріумів усередині будинку. Але морського водопроводу до цього року ще немає, і воду для своїх тварин доводиться тягати мені самій.