Дельфіни належать до ряду китоподібних. Як і кити, вони належать до найбільш високоорганізованого класу тварин — класу ссавців. В результаті тривалого процесу пристосування до життя у водному середовищі китоподібні набули зовнішньої схожості з рибами, зберігши, проте, характерні риси ссавців. Усе життя китоподібних проходить у воді. Дельфіни дихають атмосферним повітрям, їхні великі, з сильною мускулатурою легені дають можливість протягом довгого часу (до шести-семи хвилин) залишатись під водою; відпрацьоване повітря видувається з легень сильним скороченням м'язів і еластичних тканин. Розмноження дельфінів проходить щороку, причому самка приводить одне цілком розвинене маля. Роди відбуваються у воді, але в ту саму мить, коли обривається пуповина, яка зв'язує матір з малям, воно кидається на поверхню, щоб зробити свій перший вдих. Якщо маля дуже кволе, то мати й інші дельфіни із зграї виносять його на поверхню. Спостерігались випадки, коли самка дельфіна народжувала маля, практично викидаючи його в повітря сильним рухом усього тіла. Падаючи у воду, маля встигало зробити перший вдих. До чотирьох місяців самка годує маля молоком. У дельфінятка нема м'яких губів, якими воно могло б присмоктатись до соска матері. Як і в багатьох інших малят ссавців, цю роль виконує у нього язик. Обхоплюючи сосок язиком, згорнутим у вигляді жолобка, маля одержує струмину молока, яка впорскується йому в рот сильним скороченням мускулатури молочної залози. Оскільки дихальна система у дельфінів повністю ізольована від травної, маля може годуватись під водою. Поступово дельфінятко переходить на живлення рибою, ганяючись за нею разом із дорослими дельфінами. Живляться дельфіни переважно дрібною рибою. Ось ті відомості, які може дати будь-який підручник. Але скільки цікавого криється за цими сухими фразами!
Дельфін-афалін.
Ссавці з тілом риби, з повадками типового мешканця водного середовища і добре розвиненим мозком, дельфіни завжди мене цікавили. Цей інтерес особливо зріс після того, як я прочитала книжку про спостереження над дельфінами у величезних акваріумах у Флоріді, де вони не тільки вільно плавали і гралися, а навіть розмножувались. Це були дельфіни-афаліни, той самий вид, який зустрічається біля берегів Чорного моря і представників якого ми з Віталієм бачили того дня.
У великому басейні акваріума афаліни поводилися зовсім невимушено. Вони добре їли і спали, подовгу гралися один з одним і з іншими тваринами, змушеними брати участь у грі проти волі. Особливо веселилась молодь, готова на всілякі витівки; то вони гасали по басейну, граючись із пером пелікана; то один з них, схопивши це перо в зуби, плив у далекий куток басейну, де з труби виривався сильний струмінь води, і там кидав перо в потік, поки воно не відпливало на деяку відстань Тоді дельфін кидався в погоню за пером, намагаючись схопити його раніше, ніж його товариші, які з нетерпінням чекали наближення іграшки.
Інший дельфін вибирав великий кусок кальмара і пірнав з ним на дно. Там, серед штучних скель у гроті, жила здоровенна риба, велика любителька кальмарів, як і багато інших мешканців моря. Дельфін кидав кальмара біля самого входу в грот і, відпливши трохи, терпеливо чекав. Як тільки риба кидалась на принаду, дельфін теж кидався і вихоплював кальмара перед самим носом здивованої риби. Те ж саме він витворяв із зграйками дрібної хижої риби, яким кидав шматочки скумбрії. В той момент, коли зграйка оточувала скумбрію, дельфін налітав на рибок і розганяв їх у різні боки. Ще кілька молодих дельфінів обрали об'єктом гри велику морську черепаху, яка зовсім не хотіла брати участь у забавах легковажних тварин. Варто було їй піднятися в товщу води, як на неї налітав найближчий дельфін і зверху вдаряв своїм животом.
Черепаха мимоволі занурювалась глибше. Другий дельфін заганяв її таким самим ударом ще глибше, доки їй нічого більше не залишалось, як лягти на дно і ввібрати під панцир голову і лапи. Тоді дельфіни відпливали, дуже задоволені весело проведеним часом.
Один з молодих дельфінів вигадав нову гру з величезною морською черепахою, яка важила сто двадцять кілограмів. Він підсовував своє рило під край панцира і пробував перевернути її на спину. Це була нелегка робота, і незабаром над черепахою трудились уже два дельфіни. Гра, власне кажучи, в цьому й полягала, тому що, перевернувши черепаху, дельфіни чекали, коли вона знову займе своє нормальне положення, і повторювали все спочатку. З дрібнішими черепахами дельфін грався інакше: він рилом підгонив черепаху до поверхні води, а потім змушував її удавати акваплан, підштовхуючи ззаду і розвиваючи разом з нею досить велику швидкість. Черепахи ставились різко негативно до всіх витівок дельфінів і брали в них лише пасивну участь. Інша річ, коли дельфіни виявили, що з ними охоче граються люди.