Я запитав економіста Массачусетського технологічного університету (MIT) й фахівця з ринку праці Девіда Отора, чи траплялися нештучні експерименти з універсальним базовим доходом і чого вони нас навчили. У відповідь він порівняв Саудівську Аравію з Норвегією. Як пояснив Отор, в обох країн величезні родовища нафти, але в Саудівській Аравії з багатства користається лише незначний відсоток населення. Важливу для суспільства працю недооцінюють, її виконують соціальні низи, низькооплачувані «заробітчани», а тимчасом еліті дістається легка робота або «халтура». Натомість у Норвегії, розповів Отор, «цінується будь-яка праця. Працюють усі, тому робочих годин трохи менше, ніж деінде». Щедрий розподіл нафтових прибутків і надійна система соціального захисту за рахунок статків, що, як вважається, належать усім, роблять Норвегію однією з найщасливіших і найзаможніших країн у світі.
Щоб розібратися з технологічним аспектом ідеї, я звернувся до Пола Букгейта, який створив Gmail, а нині є партнером Y Combinator, та Сема Альтмана, очільника Y Combinator. Це було 2016 року. Пол мені сказав: «Мабуть, знадобляться два види грошей: машинні й людські. Машинні гроші — за товари, вироблені машинами. Такі товари поступово дешевшають. Людські гроші — за товари, які можуть створювати тільки люди».
Ідея про різні види «грошей» — це радше провокаційна метафора, ніж конкретна пропозиція. Гроші зараз слугують інструментом домовленості про обмінний курс для кардинально різних товарів і послуг. Навіщо нам різні види грошей? Гадаю, Полові слова не варто сприймати буквально. Він лише мав на увазі, що в різні періоди історії змінювалася основа створення грошей. Колись запорукою добробуту було володіння землею. Після Промислової революції люди вигадали механізми для конвертації регламентованого поєднання людської і машинної праці в гроші. У ХХІ столітті треба визначити новий вид цінності й оптимізувати її конвертацію в гроші.
Пол наводить такий аргумент: люди, на відміну від машин, створюють «автентичні» продукти. Можна купити дешевий стіл, який виготовила машина, пояснив він, а можна обрати дорожчий ручної роботи. У майбутньому вартість машинних виробів (а отже, машинних грошей) зменшиться, а вартість людських товарів не зміниться: вона має бути пропорційною кількості годин, необхідних для виготовлення виробу ручної роботи.
На думку Пола Букгейта, універсальний базовий дохід слід назвати «дивідендом громадянина», як писав Томас Пейн у книжці «Аграрна справедливість» (Agrarian Justice). Пейн закликав розділити вартість незабудованих земель між усіма громадянами Сполучених Штатів Америки. Букгейт переконаний, що все людство має право на плоди технологічного прогресу. Тобто за допомогою податкової політики ми маємо визначити вартість дарів продуктивності машин і забезпечити всіх людей регулярними виплатами, які дозволять їм задовольняти повсякденні потреби. Білл Ґейтс пропонував 2017 року запровадити податок для роботів, а виручені кошти спрямувати на допомогу дітям, особам похилого віку чи освітянам417.
Пол Букгейт каже, що дари продуктивності машин наступного покоління треба розподілити так, щоб у кожного було вдосталь машинних грошей і змога задовольняти базові людські потреби. Окрім того, зростання продуктивності має сприяти безпрецедентній дешевизні товарів, що суттєво збільшить вартість «дивіденду громадянина». Це той світ небаченого процвітання, про який мріяв Кейнс для внуків свого покоління.
Звідки взяти кошти на універсальний базовий дохід? Якщо спиратися на суму, яку США витрачає на соціальну допомогу (668 мільярдів доларів за 2014 рік), можна розраховувати на 2400 доларів на особу418. Рутґер Бреґман, автор книжки «Утопія для реалістів» (Utopia for Realists) про базовий дохід, ділить «пиріг» інакше. На його думку, замість давати гроші тим, хто їх не потребує, краще скористатися негативним податком на прибуток, щоб роздавати гроші за призначенням. Письменники Метт Бруніґ та Елізабет Стокер підрахували, що у 2013-му стало б 175 мільярдів доларів, щоб американці, які живуть за межею бідності, мали хоч мінімальний дохід419.
Сем Альтман гадає, що люди, які тривожаться, де взяти гроші на універсальний базовий дохід, не вловлюють суті. «Я переконаний, якщо він нам справді потрібен, кошти знайдуться»420, — сказав Сем під час дискусії про універсальний базовий дохід, що відбулася 2016 року у венчурному фонді Bloomberg Beta за участі Енді Стерна, а також Наталі Фостер з Інституту Аспена. У подальшій розмові зі мною Сем пояснив детальніше: поза увагою залишається важливий чинник, а саме те, що потенційні плоди зростання продуктивності за рахунок технологій можуть бути величезними, і за рахунок них можна скоротити ціни на будь-які товари, виготовлені машинами; споживчий кошик товарів і послуг, якого вистачає на базові потреби, нині коштує 35 тисяч доларів, а в майбутньому може подешевшати до 3500. Річ у тім, переконував Сем, що машини залишать без роботи стількох людей, що без універсального базового доходу не обійтися.