У сучасній економіці дедалі більше робочих місць у сфері обслуговування. Консалтингова компанія Deloitte проаналізувала дані британських переписів і виявила: 1871 року робочі місця у сфері догляду становили 1,1 відсотка економіки праці, до 2011 року їх було вже 12,2 відсотка425. Deloitte наголосила, що з 1992 року по 2014-й кількість середнього медичного персоналу зросла в десять разів, а кількість асистентів викладачів — майже в сім разів.
У суспільстві з перевернутою демографічною пірамідою, де осіб похилого віку набагато більше, ніж мóлоді, яка їх утримує (саме так і трапиться в багатьох розвинених країнах до 2050 року), може не вистачати робочої сили для догляду. Можливо, навіть доведеться звернутися по допомогу до машин. Проблема стосується не лише розвинених країн: у Китаї розростається середній клас, тож попит на послуги з догляду зростатиме426.
Технології для послуг за запитом можуть ще більше розширити цей ринок. Сет Стернберґ, засновник організації, яка допомагає особам похилого віку обходитися без спеціалізованих закладів і лишатися у власних домівках, запровадив для співробітників зарплати і соціальні гарантії як за умов повної зайнятості, але організація працює за принципом платформ за запитом. Таким чином його компанія надає послуги за гнучким графіком, і вони доступніші для клієнтів. Сет пояснив мені: коли людина має змогу замовити рівно стільки догляду, скільки потребує, і лише в той час, коли потребує, виходить, що ринок розширюється за рахунок тих, хто раніше не міг дозволити собі такої розкоші.
Економічна проблема полягає в тому, що догляд у нашому суспільстві недооцінюють. Це той випадок, коли доречно згадати парадокс мотузки для білизни. Чому очікується, що така важлива для суспільства робота має бути безкоштовною, а коли й оплачуватися, то вкрай низько?
Якщо ми хочемо нової мапи, де головна цінність — людська праця, а не спроби її позбутися, слід спершу зробити сферу догляду економічно ціннішою.
Утім, саме це й роблять більшість країн (і прогресивних роботодавців у США), коли подовжують і жінкам, і чоловікам оплачувану відпустку для догляду за дитиною чи виділяють державне фінансування службам із догляду за особами похилого віку. (Сполучені Штати — одна з двох країн у світі, що не надають оплачуваної відпустки для догляду за дитиною; друга — Папуа-Нова Гвінея427).
Відпустка для догляду за дитиною — це лише один із перших кроків у правильному напрямку. Можна було б революціонізувати освіту в галузі раннього розвитку дітей, запровадивши економічну систему, яка дає базовий дохід і можливість батькам проводити час із дітьми. Переходячи на економіку, де цінується сфера догляду, варто наймати більше вчителів у державних школах, підвищити їм зарплати і зменшити кількість учнів у класах до рівня найкращих приватних шкіл. Наше суспільство поступово розуміє, що за неналежний догляд за дітьми так чи інакше доводиться розплачуватися витратами на охорону здоров’я чи утримування в’язнів428.
На мою думку, навіть якщо нічого не зміниться в догляді за дітьми й особами похилого віку, якщо не зросте бюджет на освіту, усе одно справедливіший розподіл доходів серед усіх прошарків суспільства приведе нас до того, що зростуть витрати населення на догляд, освіту й дотичні сфери. Зрештою, практика показує, що, маючи достатньо грошей, люди готові платити більше за якісніше персональне обслуговування. Заможні люди досі викликають лікарів додому і вчаться з репетиторами — у їхньому світі це норма.
Коли завдяки штучному інтелектові відбувається товаризація рутинних когнітивних завдань, людська праця не може не цінуватися вище й не перетворюватися на конкурентну перевагу?
Залишається відкритим питання: чи можна підвищити прибутки тих, хто виконує робóту, яку неможливо автоматизувати, використовуючи ринкові сили й політичні заходи. Якщо людям справді вистачить робóти, треба спитати себе, на яке життя ми витрачатимемо зароблені гроші. Вочевидь, не дуже привабливим видається світ, де купка щасливчиків розкошує на високопродуктивній і високооплачуваній роботі, дозволяючи собі дорогі задоволення і бездоганне персональне обслуговування, а решта сидить на задвірках.