Не всім подобалося. «Звучить, як “open sores”[5]», — зазначив один з учасників зустрічі. Та всі були згодні, що назріла серйозна проблема з терміном «вільне програмне забезпечення» і що запровадження широко вживаної альтернативи буде важливим кроком уперед. Отож ми проголосували. Open Source переміг із суттєвою перевагою над «джерелом-забезпеченням», і всі прийняли новий термін.
Це була важлива подія. Увечері я провів прес-конференцію, де зібралися журналісти з New York Times, Wall Street Journal, Mercury News (на той час — щоденна газета Кремнієвої долини з головним офісом у місті Сан-Хосе), Fortune, Forbes та багатьох інших видань США. Завдяки тому, що я налагодив зв’язки з багатьма журналістами, коли на початку 1990-х років просував комерціалізацію інтернету, вони прийшли на прес-конференцію, хоч і не знали, якої новини очікувати.
Я посадив учасників саміту перед журналістами і розповів приблизно таку історію:
Термін «вільне програмне забезпечення» в більшості асоціюється з рухом протесту, учасники якого вороже налаштовані проти комерційного використання програм. Щоб ви знали: усі великі компанії — зокрема й ті, в яких ви працюєте, — щодня використовують «вільне програмне забезпечення». Якщо ваша компанія має доменне ім’я в інтернеті (скажімо, nytimes.com, wsj.com чи fortune.com), то воно адмініструється тільки завдяки BIND — програмі, яку написав ось цей чоловік, Пол Віксі. Швидше за все ви користуєтеся сервером Apache, створеним командою на чолі з оцим чоловіком, Браяном Белендорфом. Для підтримки цього веб-сервера треба застосовувати такі мови програмування, як Perl і Python, а їх написали присутні тут Ларрі Волл і Ґвідо ван Россум. Якщо ви надсилаєте емейл, лист доходить до адресата за допомогою Sendmail — програми, яку написав Ерік Оллман. А як почнемо говорити про Linux, то взагалі вийде безкінечна історія. Про Linux знають усі, а його автором є ось цей чоловік — Лінус Торвальдс.
І от яка дивовижа: усі ці хлопці лідирують на ринку інтернет-програм. Вони обійшлися без грошей венчурних капіталістів, без підтримки великих корпорацій. Вони розраховували тільки на своє круте ПЗ і роздавали його всім, хто хоче ним користуватися чи вдосконалювати його.
У зв’язку з негативними конотаціями терміна «вільне програмне забезпечення», ми сьогодні зустрілися, поговорили й вирішили перейти на новий — Open Source.
Протягом наступних кількох тижнів я давав багато інтерв’ю, пояснюючи, що всі найважливіші складові інтернет-інфраструктури — Open Source. Досі пам’ятаю, як люди на це реагували: дивувалися й не вірили. За кілька тижнів поняття усталилося і виникла нова мапа. Згодом ніхто й не пам’ятав, що зустріч називалася «Самітом вільного ПЗ». Відтоді її називали «Самітом Open Source».
Ключовий висновок про те, як спрямувати погляд у майбутнє: зібрати разом людей, що живуть у ньому. Письменнику-фантасту Вільямові Ґібсону належить крилатий вислів: «Майбутнє вже настало, але ще не всюди»33. Перші розробники Linux та інтернету теж жили в майбутньому, яке підступало до решти світу. Організувавши зустріч, ми зробили перший крок і накреслили нову мапу.
Ви маєте розпізнавати, коли дивитеся на мапу, а коли — стоїте на шляху. Порівнюйте шлях і мапу, звертаючи увагу на те, чого бракує на мапі. Саме так я завважив, що поняття «вільного програмного забезпечення Річарда Столлмана й Еріка Реймонда не включало найефективнішого вільного ПЗ — того, на якому побудований інтернет.
Ваша мапа слугує допоміжним інструментом, а не замінює шлях. Знаючи, що попереду поворот, ви будете готові повертати. Якщо там, де ви очікували, повороту немає, мабуть, ви на хибному шляху.
Особисто я вчився не збиватися на манівці ще з 1969 року, коли був 15-річним юнаком. Мій 17-річний брат Шон познайомив мене з людиною, яка суттєво вплинула на моє інтелектуальне становлення. Це був Джордж Саймон. Джордж був керівником загону скаутів-дослідників — бойскаутської групи для підлітків. Усього лиш керівником загону, і все ж далеко не тільки ним... Загін, до якого вступив Шон, спеціалізувався на невербальному спілкуванні.
Пізніше Джордж проводив майстер-класи в Esalen Institute — центрі, що в 1970-х роках важив для руху за розвиток людського потенціалу не менше, ніж нині Googleplex чи Infinite Loop від Apple для Кремнієвої долини. Разом із Джорджем я навчав людей в Esalen, хоч тоді щойно закінчив школу. Його погляди сформували моє мислення на все життя.