Найуспішніші компанії ставляться до успіхів як до «субпродуктів» досягнення мети, а це завжди дещо важливіше й масштабніше за гроші. Виконавчий директор Microsoft Сатья Наделла теж на цьому наголосив, аналізуючи перспективи розвитку штучного інтелекту. «Головне — визначитися, що штучний інтелект дає суспільству; щось таке, що надихає, — пише він. — 1969 року президент США Джон Кеннеді поставив перед американцями завдання висадитися на Місяці менше ніж за десять років, і це був виклик із технічного погляду, що вимагав співпраці на глобальному рівні. Нам теж потрібна смілива й амбітна мета для розробки штучного інтелекту, що перевершує всі можливості нинішніх технологій, на які можна сподіватися за умови поступового їх удосконалення»490.
Я попросив Сатью навести приклад і був зворушений його історією про сина з обмеженими можливостями: «Мій син — дитина з особливими потребами. Це не лікується, а я часто думаю: “Якби ж він міг говорити!”. Тоді уявляю дива, на які здатне нейрокомп’ютерне обладнання. Люди з порушеннями зору могли би бачити, а хворі на дислексію — читати. Нарешті маємо технології, здатні забезпечити справжню інклюзивність».
Колишній топ-менеджер Google Джефф Губер теж одержимий сміливою мрією — технології, що здійснять прорив у сфері охорони здоров’я. Джеффова дружина раптово померла від агресивної ракової пухлини, яку вчасно не виявили. Він робив усе можливе для її порятунку, але був безсилим. Тепер Губер присвячує життя тому, щоб таке горе не спіткало інших. Він зібрав з інвесторів понад 100 мільйонів доларів і прагне розробити аналіз крові, який дозволить виявляти рак на ранніх стадіях. Ось так треба використовувати ринки капіталу. Якщо інвестори добре зароблять на проекті, це «субпродукт», та аж ніяк не мета. Джефф об’єднує всі сили грошей і технологій, щоб здійснити те, що наразі видається неможливим. Компанія Джеффа Губера називається Grail, тобто Грааль, — i це свідома спроба донести до людей, наскільки завдання складне. Джефф бореться з ангелом.
2. Віддавайте більше, ніж забирайте. Очевидно, що, замислюючи злочинну фінансову схему, Берні Медофф не дотримувався такого правила. Цього не роблять титани Волл-стрит, які подбали про мільярдні бонуси для себе й натомість зруйнували світову економіку. Утім, багато успішних компаній таки приносять користь своїм спільнотам і клієнтам, а при цьому й самі заробляють. Найуспішніші мають самодостатній ланцюжок створення вартості за участі й для інших гравців. Вони будують платформу або стають її частиною, де люди, які на них не працюють, здійснюють власні мрії.
Інвестори та підприємці повинні зосереджуватися на тому, щоб віддавати більше, ніж забирати. Банк, який позичає гроші маленькій компанії, дізнається, що її бізнес розвивається, тоді компанія бере ще позики, наймає більше працівників, а ті відкривають депозити в банку і беруть собі позики. Так і тягнеться ланцюг прибутковості. Інвестор, який робить ставку на перспективність неперевіреної технології, теж може отримати такий ланцюг. Століттями магічна сила такого циклу витягала людей із бідності.
Якщо ви даєте більше, ніж забираєте, то, мабуть, іноді помічаєте, що багатьма вдалими ідеями завдячуєте іншим. Так і має бути. Не один мільярдер (і купа засновників стартапів, які сподіваються й собі заробити силу грошей) казав мені, що розкрутився, почавши з кількох книжок O’Reilly. Деякі підприємці розповідали, що їхні компанії народилися з ідеї, на яку їх надихнули якісь мої слова, статті чи книжки. Це чудово! Пам’ятаю, за часів зародження інтернету Карла Байга, яка купувала комп’ютерну літературу на Borders, сказала після однієї з моїх лекцій: «Ви щойно забезпечили видавців-конкурентів бізнес-планом на рік».
Якщо моя мета — змінювати «світ, поширюючи знання інноваторів», я тішуся, коли конкуренти застрибують у мій потяг і допомагають у цьому занятті.
Замислюйтесь: скільки осіб на вас працює? Скільки клієнтів користується вашими продуктами, щоб заробляти на життя? Скількох конкурентів ви підштовхуєте діяти? Скільком людям прислужилася ваша діяльність, тоді як ви не отримали натомість нічого?
У блискучому гуманістичному романі «Знедолені» (Les Miserables)[9] Віктор Гюґо розповідає про добро, що творить його головний герой, колишній каторжник Жан Вальжан, як підприємець під псевдонімом Мадлен491. Завдяки Жановій фабриці й підходу до бізнесу цілий регіон процвітає, і в гаманці у кожного водиться трохи грошенят, а в кожній оселі — трохи щастя. Найважливіша настанова Гюґо: дядечко Мадлен заробив статки, але то не була його головна турбота; він багато думав про інших і майже не думав про себе.
9
Українською мовою книжка Віктора Гюґо «Знедолені» вийшла друком у видавництві «Фоліо» 2017 року. —