А тепер припустімо, що незгодні зі зміною клімату помиляються. Тоді нас очікує міграція мільйонів людей, посухи, повені та інші екстремальні погодні умови, вимирання багатьох видів тварин, а також економічна розруха, що змусить нас із ностальгією згадувати «старий добрий» 2008-й — усього-на-всього безлад у фінансовій індустрії.
Так і виходить «заклáд» Паскаля. З одного боку, найгірше, що нам «загрожує», — надійніша інноваційна економіка. Із другого боку, найгірше, що нам «загрожує», — справжнє пекло. Одне слово, ліпше вірити у зміну клімату й реагувати, навіть якщо ми помиляємося.
Це і є «життєздатна стратегія» за методом сценарного планування.
Сумніваюся, що Ілон Маск свідомо вправлявся в сценарному плануванні, та все ж усі його бізнес-рішення вписуються в модель, яку ми щойно розглянули. Tesla, SolarCity та SpaceX виявилися життєздатними бізнес-можливостями, попри те, що найстрашніші загрози, пов’язані зі зміною клімату, досі нас не наздогнали. Електромобілі, сонячні панелі на даху й дослідження космосу виявилися напрочуд вдалими ставками Маска. Країни, які багато вклали у розвиток сонячної енергетики, як-от Китай, створили нові масштабні індустрії. Німеччина і скандинавські країни далеко просунулися в тому, щоб позбавити свої економіки залежності від викопного палива. А от Сполучені Штати, які пустили це питання на самоплив, сильно відстають.
Можливо, американці зрушать із місця, якщо візьмуться за це, подолавши традиційний розкол між лівими й правими. Рада з боротьби зі зміною клімату (Climate Leadership Council), яку очолили провідні економісти-консерватори і колишні урядовці та бізнесмени, нещодавно опублікувала звіт «Консерватори за вуглецеві дивіденди». Автори обґрунтовують необхідність у вуглецевому податку, який прислужиться всім американцям499. Це такий собі «дивіденд громадянина», про який ішлося в Розділі 14. Чимало наших проблем зумовлені тим, що ми застрягли на старій мапі й не хочемо її перемальовувати, хоч очевидно, що вона вже не відповідає реальності.
Нині треба користатися з величезних можливостей для трансформації енергетичної економіки. Мій зять, фахівець з енергетичних технологій і винахідник Сол Ґріффіт, склав масштабну діаграму Сенкі — мапу з роздільною здатністю один відсоток, ба навіть кращою, де позначено всі енергоресурси і як вони застосовуються в економіці США500. Показуючи зацікавленим діаграму, Сол пояснює, що будь-яка лінія на мапі, завбільшки з його мізинець (десь один відсоток задіяних енергоресурсів), відкриває можливість, що приноситиме від 30 до 100 мільярдів доларів на рік.
На основі діаграми Сол обирає проекти, за які береться його компанія Otherlab: зберігання природного газу; дешевші методи виробництва великих сонячних панелей, які ефективніше вимірюють сонячне випромінювання; кондиціонери, які споживають удвічі менше енергії, щоб обігріти чи охолодити приміщення; м’які рóботи, здатні захопити трильйонний ринок, протидіючи корозії при спорудженні інфраструктурних об’єктів, при будівництві, при шліфуванні й фарбуванні літаків і мостів, із мінімальними, порівняно з нинішніми, витратами. Otherlab пропонує застосовувати новітні матеріали, а також математичні та інші розробки для конструкцій і виробництва. Фахівці компанії вирішують, де використати розробки, аналізуючи нагальні проблеми, пов’язані з енергетикою та зміною клімату, з якими треба дати раду в найближчі сто років.
«У те, що дев’ять мільярдів мешканців Землі житимуть без кардинальних змін в економіці так само добре, як живуть нині два мільярди, — сказав мені якось Сол, — вірять хіба що божевільні».
Враховуючи прогнозований приріст населення світу, підвищення рівня життя в усіх країнах та активне споживання енергоресурсів сучасною цивілізацією, очевидно, що в майбутньому нам треба навчитися істотно зменшити обсяги споживання енергії.
Сценарне планування можна застосувати до перспектив розвитку технологій та економіки, про які ми говорили в цій книжці.
Схема виглядатиме приблизно так:
Перший вектор — швидкість, з якою технології знищують робочі місця, а з протилежного боку — швидкість, з якою технологічний поступ створює нові види роботи.
Другий вектор — використання технологій суто для того, щоб збагачувати власників машин, а з протилежного боку — використання технологій на благо всіх учасників глобальної економіки.
Навіть якщо машини виконуватимуть усю роботу і технології знищать геть усі робочі місця, ми можемо побудувати економіку на креативності, якщо справедливо розподілимо плоди продуктивності. У верхньому лівому секторі нашої схеми — нове суспільне середовище, де навчання, творчість і людські зусилля цінуються набагато більше, ніж сьогодні.