— Вітаю вас, шановні мавпуни! — неочікувано гостро почала мавпа свою промову, але зал був готовий до цього жарту, бо відповів на її вітання щирими оплесками. — Можливо, моя промова буде не настільки насиченою концептами глобалістичних стратегій тотального контролю над людством, але може бути вам корисною з погляду нових технік заволодіння людськими душами в сучасному світі.
На сьогодні найвища концентрація повноцінних людських монад спостерігається у країнах Східної Європи, до яких ми отримали відкритий доступ зовсім нещодавно. Саме з цієї території було обрано об’єкт, що, на думку експертної комісії, найбільше відповідав необхідним заданим параметрам: чоловік класичної європейської зовнішності, християнин, гетеросексуальний, національно свідомий, бажано вільної творчої професії, зі знанням англійської мови, без шкідливих звичок та судимостей.
Усім цим критеріям на території колишнього СРСР відповідало лише сто тридцять п’ять осіб, яких ми почали розглядати як потенційних кандидатів, більша половина з яких не змогла подолати суворі вимоги отримання британської візи. У підсумку з-поміж усіх кандидатів переміг актор Київського національного театру імені Лесі Українки Орест Капітанський (на екрані спалахує моє фото в образі Раскольнікова).
І зараз я ознайомлю вас з деякими деталями операції HOHOL (Гоголь), керівником якої був ваш покірний слуга.
Базове завдання операції полягало в тому, аби доправити об’єкт з кодовим ім’ям «Хохол» до Единбурга у складі трупи київського театру «Золоті ворота».
Із самого початку ми зіштовхнулися з наявністю в складі трупи театру прихованих контрагентів, метою яких було зірвати наші плани по вивченню загадкової для євроатлантичної цивілізації «слов’янської душі» та оволодінню нею.
Серед цих контрагентів особливо хочеться виокремити пана на прізвисько «Побєда» (на екрані постало зображення Микитича у футболці «Бурєвєстнік»). Саме завдяки його втручанню, трупу ледь не завернули в Україну ще під час перетину польсько-німецького кордону.
Зрозумівши, що «Хохол» знаходиться під опікою ворожих сил, ми вирішили перевірити їхні можливості за допомогою тактичного плану «Чортополох», під час якого об’єктом було вжито досить високу дозу психотропних речовин, підмішаних у дорогий сорт віскі. Але тоді його врятувала питомо східнослов’янська звичка мішати пиво з міцним алкоголем. У підсумку «Хохол» виблював увесь віскі і ми вимушено ввели в дію запасний план за участі агента «Пенсіонерка» (на екрані постало фото міс Космо). Саме їй вдалося намастити голову об’єкта нашою новою розробкою — ребрендованим кремом «Старічок», що викликає яскраві галюцинації у стані глибокого сну. Основним завданням було приспати об’єкт з метою усічення людської голови за п’ять хвилин до сходу сонця, що, згідно з магічним ритуалом друїдів, дозволяє одразу доправити душу покійника в пекло.
У процесі цієї частини експерименту було доведено, що «Хохол» має астральний зв’язок із так званим агентом «Наставником», який за допомогою свого посланця агента «Гебо», зламав наші плани.
Після цього провалу ми відмовилися від будь-яких дій із фізичного знищення об’єкта, запустивши операцію під назвою «Столична», що й принесла нам блискучий результат, про який я розповім трохи згодом.
Я відчував, як по моїй спині струмками стікає холодний піт. Немов безодня розверзалася під ногами з кожним словом, що його промовляла мавпа. Виявляється, весь цей час я і мої колеги були лише іграшками в руках демонічних сил, які втілювали грандіозний у своїй зухвалості задум нашого духовного, а може, і фізичного знищення.
Тим часом мавпа продовжувала:
— Паралельно з операцією «Столична» ми запустили стратегічний план «Тарас Бульба». У результаті його втілення ми мали б українську зірку світового масштабу, абсолютно підконтрольну нам. Зірку, на сяйво якої зліталися би ще сотні і тисячі східнослов’янських душ, мріючи повторити цей успіх.
Але «Хохол» цілком свідомо відмовився від подібної пропозиції. Це просто неймовірно, чи не так? Іноді мені здавалося, що то він грає з нами, а не ми з ним. Взяти хоча б випадок, коли він представився нашим агентам «шведом», абсолютно збивши їх з пантелику (на екрані запалилося фото, де я в козацькому костюмі рахую грошики на газоні, а поруч двійко поліцейських).
Ситуація вкрай ускладнилася, коли в гру з боку ворожих сил включилася агент «Наташа», завербована нами три роки тому, яка виявилася агентом подвійного впливу. За попереднім задумом, саме вона мала заразити «Хохла» СНІДом під час незахищеного статевого акту. Натомість «Наташа» вочевидь повідала йому про наші плани, після чого «Хохол» та агент «Побєда» зникли з поля нашої уваги. З метою блокування подальшої діяльності агента «Наташу» та її спільницю було ліквідовано шляхом інсценування суїциду. (На екрані — фото живих, усміхнених дівчат. А потім їхні трупи.)
Саме через діяльність цих російських повій я мушу виступати перед вам із закритим обличчям. Ба більше, найближчим часом і мені, і багатьом нашим агентам належить перебратися у США, аби не спровокувати конфлікт зі спецслужбами та урядом Великобританії. Але головне те, що ми домоглися поставленої мети! У результаті блискуче проведеної операції «Столична» «Хохол», знаходячись під загрозою довічного ув’язнення, таки підписав договір про співпрацю з нами! (Мавпа продемонструвала присутнім папірець формату А-4. Овація в залі.) А зараз, дорогі друзі, настала мить, коли я хочу представити не тільки нашого нового агента, але в першу чергу чарівну дівчину, без якої ця блискуча спецоперація була б абсолютно неможливою. На її долю випала найважча й найвідповідальніша місія — пробудити в серці «Хохла» так зване «почуття любові». Це вищий клас професіоналізму, але їй це вдалося! Ми дуже сподіваємося, що на цей «зов любві» прилине наш чарівний принц, який допіру десь від нас ховається (гомеричний регіт у залі). То ж вітайте у нашому товаристві чарівну українську дівчину, а відсьогодні — повноправного члена нашої елітної родини. Агент «Лаванда» — майбутня зірка Голлівуду!!!
З першого ряду, розвертаючись обличчям до залу, піднялася щаслива і всміхнена Катерина!
Глава тринадцята
Уночі на місто навалилася буря.
Вона налетіла з півночі і принесла із собою запах скель та лісів гірської Шотландії. Здавалося, буцім Лох-Неська потвора знялась у повітря і тепер кружляла над Единбургом, закликаючи до себе духів стихій. Ундіни, ельфи, гноми та сильфіди, вогняні саламандри співали тужну пісню, що пронизливим відгомоном бриніла у трубах коминів, шпаринах під’їздів, кронах дерев, тривожила морські хвилі, що дибилися, мов шерсть на загривку в собаки, коли той відчуває близьку присутність ворога.
Спалахували за далекими пагорбами блискавиці, кульові блискавки пролітали порожніми вулицями, заглядаючи в темні вікна, проходили через стіни, іскристими кулями зненацька починали пекти сонних людей. Інколи вони вибухали — і тоді у квартирі починалася пожежа. Допіру справні водопровідні крани зривалися з різьби, і неприборкані водяні цівки заливали цілі поверхи.
Вітер стягував з дахів черепицю, металеві листи, вичавлював віконні рами, ламав дерева. Обірвані високовольтні дроти теліпалися по землі, немов щупальця октопуса, здіймалися над мостовими, іскрили. Під напором підземного багна заворушилися каналізаційні люки. Лайно розтікалося мостовими та тротуарами, затоплювало майстерні художників, напівпідвальні приміщення маленьких магазинчиків нижнього міста.
— Скільки живу, не пам’ятаю такого жахіття, — бубонів старий безхатченко, якого інші волоцюги називали Айком, з подивом дивлячись, як у небі гризуться сонми хмар, хоч в їхній схованці було досить затишно. З одного боку — висока скеля, з іншого — громадська вбиральня. Біля скелі — смітник. За вбиральнею густі кущі і галявина, встелена картонними листами та засмальцьованими карематами. Гарна схованка, аби перебути ніч.
— Хей, Айку, так скільки тобі насправді років? — поцікавилася молода припанкована дівчина, хлопець якої примостився в неї на колінах, намагаючись заснути.