Так само, як святі, намолені ікони еманують душевний спокій, добрі почуття, так і Красна площа, надто те місце, де споруджували помости для тортур і страт (саме там тепер стоїть вівтар звірини), еманують відчай і жах. Кращого місця для побудови такого роду вівтаря годі знайти. Тому й тягнуться сюди всі, хто потребує підживити себе чужими стражданнями.
7. Та повернемося знову до символу людської особистості — імені. Ще наші далекі предки знали про зв’язок імені з характером і подальшою долею людини, хоч і не могли пояснити того. Такий матеріал накопичувався упродовж багатьох віків; відсіювалося випадкове і залишалися тільки ті прикмети, що поєднували осіб під тим самим найменням. Власне, це була статистика. Природно, найкоректнішими виявилися дослідження найпоширеніших імен.
Ім’я Володимир поміж православного люду було і є одним з найпоширеніших. Ним називають десь кожного десятого-дванадцятого новонародженого хлопчика.
«Могутнє, величне, гучне ім’я, — так пишуть дослідники. — Власник його — людина рішуча, котра не боїться ризикувати, здатна на несподівані, часом шокуючі вчинки. Навіть якщо його дії можуть призвести до краху, він схильний втрутитися в хід подій, сподіваючись на щасливий випадок. Точний розрахунок можливих наслідків та варіантів для нього не властивий. Часом його виручає сильно розвинена інтуіція і тоді результати перевершують очікуване. Він дуже тонко вгадує ставлення до себе, але не боїться йти на контакт з людьми, котрі йому не симпатизують.»
Володимир наділений сильною волею — може змусити не тільки себе, але й інших уперто йти до мети. Коли ж з досягненням її приходить розчарування, то воно триває недовго. Без жалю і довгих вагань він ставить перед собою нову мету і всіма силами прагне її здійснити.
Найчастіше присвячує себе політиці, економіці і взагалі масштабній діяльності. При цьому здатний враховувати безліч обставин і миттєво на них реагувати.
Нові ідеї й факти приймає лише тоді, коли вони сприяють досягненню його мети.
Колір Володимира червоний на яскраво-синьому тлі (державні кольори Російської Федерації за часів СРСР).
Немає потреби доводити повну тотожність осіб Володимира-хрестителя та Володимира-анти-хрестителя з іменем, що ним нарекли їх при народженні. І перший і другий ішли до мети так, як було накреслено програмами, закладеними в їхньому імені. Що сталося по хрещенню Русі — мало відомо. Близько чотирнадцяти літ після 989-го року випали з літописів. Можна лише здогадуватися, що це були важкі часи, адже руйнувалася усталена свідомість русів, а відтак — сума етнічних прикмет, що ними обростає нація за багато віків. Вочевидь, Володимир-хреститель не проявляв надмірного такту у цій делікатній справі, як не церемонився і Володимир-анти-хреститель. І той, і той, ідучи до мети, не добирали засобів.
Через брак даних важко сказати, перед якими проблемами опинився князь і як він на них реагував. А Ленін за рік-два по революції, завваживши повну неспроможність висмоктаної з пальця марксистської ідеї, без найменшого вагання проголосив НЕП, тобто повернув стерно ідеології на 180о.
8. Надзвичайно високу енергетику несуть у собі біблійні імена, що їх поширено у більшості народів світу. В око впадає тотожність історичних постатей з ім’ям Йосип — біблійного персонажа Йосипа Прекрасного та Йосипа Сталіна.
В час, коли пишуться ці рядки, про Йосипа сина Вісаріона знає кожен — більшою або меншою мірою. Про Йосипа сина Якова — тільки ті, хто читає Святе Письмо. А тим часом біблійному сюжету, пов’язаному з цим персонажем, позаздрить будь-який письменник. Старші брати-пастухи продають наймолодшого брата в рабство купцям-ішмаельтянам, що йдуть караваном до Єгипту. Там його купує начальник фараонових катів — Патифар. Згодом побачивши, що хлопець він тямовитий і чесний, господар довіряє йому правити маєтком. Та на Йосипа поклала око дружина Патифара. Незрадливий юнак не вдовольняє хтивості господині і тоді підступна єгиптянка зводить на нього наклеп, нібито він намагався її згвалтувати… Йосип опиняється у в’язниці-ямі, де йому наказують прислужувати двом опальним царедворцям — виночерпію та пекарю фараона. Там, у в’язниці, він витлумачує сни обом вельможам-в’язням і тлумачення його точно збуваються: за три дні пекаря повісили, а виночерпія знову приставили до владики Єгипту.
На якийсь час виночерпій забув про Йосипа, та якость уранці фараон прокинувся збентежений сном, що йому приснився. Жоден з придворних не зміг витлумачити той сон. І тоді виночерпій оповів фараонові про в’язня-єврея, раба начальника катів, і про те, як той пояснив їхні з пекарем сни.
Вже поголений, у чистому вбранні став Йосип перед фараоном.
«Чув я, що ти вмієш сни тлумачити, — сказав володар Єгипту. — Ось послухай. Я стояв біля Нілу; і ось із нього виходять сім корів, вгодованих та доглянутих і стали вони пастися на лузі. Та ось другі сім корів виходять за ними з ріки, худих та непоказних — не бачив я таких худих на всій землі єгипетській. І стали біля тих корів на березі. І з’їли корови худі та непоказні корів вгодованих та доглянутих. І увійшли ті гладкі корови в утроби худих, але не було видно, що вони в їхніх утробах, бо такими самими залишилися непоказні корови. І ось я прокинувся. А коли знову заснув, то мені приснилося, що сім колосків сходять на одній стеблині, крупних і важких. І ось сім колосків пустих, опалених східним вітром, виростають позаду них. І проковтнули колоски пусті сім повних зернистих колосків. І прокинувся я. І був ранок, і збентежився дух мій. Сну цього досі ніхто не спромігся пояснити — ані ворожбити, ані мудреці Єгипту.»
І відповів Йосип володареві Єгипту:
«Що Всесильний зробить, про те сповістив Він фараонові. Сім корів добрих — то сім років; і сім колосків добрих — то сім років; це — один сон. І сім корів худих, що вийшли після них — це сім років, як і сім колосків порожніх, вітром східним опалених — також сім років. Настають сім років урожаю великого в землі єгипетській, а їм на зміну прийдуть сім неврожайних літ. Ось що повідомив Всесильний фараонові. А тепер нехай фараон віднайде людину мудру та поставить її над країною єгипетською. Нехай призначить фараон наглядачів усюди та накладе п’ятницю (п’яту частину) на країну єгипетську на сім літ врожайних. І нехай накопичують хліб та все їстівне в їжу для міст, і фараон нехай за тим стежить. А все те буде припасами для Єгипту на сім літ голоду. І не загине країна від голоду.»
І сказав фараон Йосипу:
«Оскільки Всесильний сповістив про те тебе, то немає в землі єгипетській розумнішого й мудрішого від тебе. Ти будеш над домом моїм і по велінню твоєму буде правитися народ мій. Тільки престолом я буду вищим від тебе.»
І зняв фараон персня свого і надів його на руку Йосипа, і поклав золотий ланцюг на шию йому, і убрав його в одяг із віссона, і наказав везти його на колісниці для намісника, і кричати перед ним: «Вклонятися!»
І сказав фараон Йосипу:
«Я — фараон, але без тебе ніхто не підніме ні руки, ні ноги у всій державі єгипетській.»
І нарік фараон ім’я йому Цафнат-Панеах, і віддав за нього Аснат, доньку Потифера, жерця міста. І вийшов Йосип правителем держави єгипетської. А було йому тридцять літ.
8. Як видно, обидва Йосипи в юні роки потрапляли до в’язниць: перший до фараонової, другий — до царської, обидва познайомилися там з людьми, котрі згодом привели їх до влади. І перший, і другий сходять на верховину влади і стають правителями наддержав. І той, і другий були інородцями для цих держав. І син Якова, і син Вісаріона одружуються з жінками набагато молодшими від них, яких вони знали замолоду. Обидва — підозріливі, схильні до театралізації своїх дій, обом подобаються вселюдські вияви захоплення, обоє були відомі в державах під псевдонімами: Йосип-грузин — Сталін, Йосип-єврей — Цафнат-Панеах.
Поєднує їх ще й те, що обоє будували елеватори. Але це ж їх і роз’єднує. Йосип, син Якова споруджував елеватори по всьому Єгипту, аби зберегти збіжжя семи врожайних літ і у такий спосіб підготуватися до голоду наступних семи неврожайних років. Йосип, син Вісаріона зводив по всьому Радянському Союзу елеватори, щоб їх засипати зерном із селянських комор. В державі фараона у селян забирали 20 % врожаю, в СРСР — все: вимітали геть чисто.