— Я, власне, хотів сказати щось інше. Але ваше зауваження слушне. Звичайно, іспанські події сповнені трагізму…
— Особливо для вас.
— Як вас розуміти?
— Я нагадаю вам лише дві назви: батальйон імені Тельмана і легіон «Кондор». Німці воюють проти німців. Вже це говорить багато чого.
— Це абсолютно ні про що не говорить. Навіть більше: це чистісіньке пересмикування фактів, даруйте, будь ласка. Антифашисти воюють проти фашистів. Не вперше і не лише в Іспанії. Гітлер послав в Іспанію свій легіон «Кондор», цей підрозділ найманців своєї люфтваффе, з тією самою метою, з якою він послав СА і СС на вулиці власної країни: щоб придушити боротьбу народу за свободу. А німецькі антифашисти, об'єднані в батальйон імені Тельмана, в Іспанії поставили перед собою таку ж саму мету, яка стояла перед ними у їхній власній країні, тобто: допомогти народові розбити фашистів. В Іспанії боролися німецькі, італійські та іспанські фашисти, підтримувані явною або мовчазною згодою фашистів у всьому світі, проти борців за свободу з усього світу. І проти ірландських теж, містер Мейволд, бо ж Стюарт Джеймс О'Дейвен був не єдиний представник вашої країни.
— Ну гаразд. Чи треба нам сперечатись про назву понять?
— Якщо буде потрібно, то сперечатимемось і про назву. Але в даному разі йдеться не лише про назви. Ви ж самі писали в одній зі своїх книжок…
— Будь ласка, не хвилюйтеся так, пане Майнк. Ми ж у принципі дотримуємося близьких поглядів. Ваш погляд, здається мені, може, надто абсолютний, надто радикальний, але… Але для мене це не предмет дискусії.
Це було геть несподівано для Майнка. Тут заговорив уже інший Мейволд, не той, якого він уявляв собі, читаючи його публікації. Коли під впливом іспанських подій в Ірландії виникла складна ситуація, Мейволд у своїй ранній книжці зайняв дуже чітку позицію. Майнк виписав звідти кілька положень і привіз ці нотатки з собою, маючи на думці процитувати їх у своїй доповіді. Коли офіціант перервав їхню розмову, принісши давно замовлені чай та віскі, він узяв аркуш у руки й швиденько переглянув його ще раз.
«Дуже важко було, — зазначалося там, — патріотичним і антифашистським силам в Ірландії, коли у 1936 році спалахнула громадянська війна в Іспанії. Церква та засоби масової інформації розпочали кампанію з метою повної фальсифікації подій. З кожного амвона, у кожній газеті й по радіо проводилась агітація за Франко та його поплічників. З дрібнобуржуазних верств населення виник ірландський фашистський рух. Фашисти нападали на інакомислячих робітників та селян і чинили над ними фізичні розправи.
У церквах закликали вступати до «вільного корпусу» та до «бригади борців за християнство і Франко», що складалася з 700 чоловік, і яку в грудні 1936 року потрібно було на кораблі німецьких фашистів перекинути в Іспанію.
Події набули серйозного розвитку, і виступити проти цього зголосилися всі прогресивні сили. Допомогу іспанському народові вони розцінювали як свій інтернаціональний обов'язок, гадаючи таким чином змити ганьбу з власної країни та її народу. Незважаючи на небезпеку лінчування, багато ірландців потайки, групами й поодинці, вирушали в Іспанію і вступали там в Інтернаціональні бригади».
Мейволд написав і опублікував ці рядки кілька років тому, коли про Стюарта Джеймса О'Дейвена ще не було ніяких суперечок. Що ж залишалося тепер від цієї його стійкої, бездоганної позиції?
Звичайно, Майнк знав, що будуть суперечки і матимуть вони гострий, безкомпромісний характер, однак на дебати такого загального плану не розраховував. Розуміння класового характеру історичних подій було притаманне й іншим тодішнім працям Мейволда. І в їхньому листуванні з цього приводу ніколи не було жодних розбіжностей. Чому ж раптом така несподівана, ненаукова позиція?
Гайнц Майнк відмовився від наміру викласти Мейволду його власні колишні погляди. Це було б зараз недоречно. Тут ішлося про принципові питання, і він не відступиться од свого, хоч якою неприємною була б їхня розмова. Коли вони лишилися знову самі, він сказав:
— Як історикові оцінити історичні процеси, якщо не визначена його точка зору, чи, як ви кажете, вона не абсолютна й не радикальна?
— Просто так. Історик не повинен оцінювати. Він повинен… Але навіщо нам відхилятися од теми? Мене підганяє час, я вже вам про це писав. Отож ви хотіли мені розповісти, звідки у вас оці дані про долю О'Дейвена…
Гайнц Майнк ковтнув слину. Його заполонило почуття розчарування, невдоволення, бо наткнувся на різкий опір. Мейволд розчарував його, це безперечно. Крім щирої привітності й здатності вести пустопорожні розмови, типові для дрібного обивателя, він нічого не мав за душею. Скидалося на те, що це просто обмежена людина.