Далі міс Емілі Брент. У неї служила дівчина Беатрис Тейлор. Коли вона завагітніла, господиня її вигнала, а та пішла й утопилася. Неприємна історія, але знову ж таки — це не злочин.
— Ось це, — сказав помічник комісара, — здається, у цьому й суть. А. Н. Оуен мав справу з випадками, у яких закон був безсилий.
Мейн незворушно продовжував далі за списком.
— Молодий Марстон був відчайдушним водієм — у нього двічі забирали права, і на мою думку, йому взагалі слід було заборонити водити. Більше нічого на нього немає. Два імені Джон і Люсі Комбс — двоє дітей, яких він збив на смерть недалеко від Кембриджа. Кілька його друзів дали свідчення на його користь — і його відпустили, лише оштрафувавши. Не можу знайти нічого певного про генерала Макартура. Непоганий послужний список — служба на фронті і таке інше. Артур Ричмонд служив під його командуванням у Франції і загинув у бою. Жодних непорозумінь між ним і генералом не було. Насправді вони були близькими друзями. Тоді припускалися помилок — командири намарне жертвували чоловіками — можливо, це була саме така помилка.
— Можливо, — сказав помічник комісара.
— Тепер Філіп Ломбард. Ломбард був замішаний у якихось дуже цікавих дільцях за кордоном. Раз чи два він балансував на межі закону. Мав репутацію сміливця і не надто чесної людини. Такий хлопець міг скоїти кілька вбивств у якому-небудь тихому безлюдному місці.
— Тепер ми підходимо до Блора, — Мейн завагався. — Він, звичайно, був нашою людиною.
Його співбесідник пожвавився.
— Блор, — із притиском сказав помічник комісара, — був негідником!
— Ви так думаєте, сер?
Помічник комісара сказав:
— Я завжди так вважав. Але він був дуже розумний, щоб виходити сухим із води. Думаю, він по-чорному лжесвідчив у справі Ландора. Того разу мені не пощастило. Я не зміг нічого довести. Я доручив це Гаррісові, та він теж нічого не знайшов, але я все ще думаю, що ми могли би щось знайти, якби знали, де шукати. Нечесний був чоловік.
На мить вони замовкли, а тоді сер Томас Ледж сказав:
— Кажете, Айзек Морріс помер? Коли він помер?
— Я так і думав, що вас це зацікавить, сер. Айзек Морріс помер у ніч на восьме серпня. Прийняв велику дозу снодійного — наскільки я розумію, якийсь барбітурат. Ніщо не вказує, чи це був нещасний випадок, чи самогубство.
Ледж повільно проказав:
— Мейне, хочете знати, що я думаю?
— Сер, можливо, я здогадуюся.
Ледж виважено мовив:
— Та Моррісова смерть дуже своєчасна!
Інспектор Мейн кивнув:
— Я думав, що ви це скажете, сер.
Помічник комісара стукнув кулаком по столу. Він вигукнув:
— Неможливо, це якась фантастика! Десятеро людей загинули на голому скелястому острові, а ми не знаємо, хто це зробив, чому і як.
Мейн кашлянув. Він сказав:
— Ну, це не зовсім так, сер. Ми більш-менш знаємо чому. Якийсь фанатик має пунктик щодо ідеї справедливості. Він знайшов людей, щодо яких закон безсилий. Вибрав десять осіб — не має значення, дійсно вони винні чи ні…
Помічник комісара перепинив його. Він різко сказав:
— Хіба не має? Мені здається…
Він замовк. Інспектор Мейн шанобливо чекав. Зітхнувши, Ледж похитав головою.
— Продовжуйте далі, — сказав він. — На якусь хвилину я відчув, наче щось знайшов. Начебто ключ до розгадки. А тепер це відчуття зникло. Продовжуйте далі, що ви там розповідали.
Мейн провадив далі:
— Там було десять чоловік, яких, скажімо… мали стратити. Їх стратили. А. Н. Оуен виконав своє завдання. І так чи інакше він сам зник із цього острова, розчинився у повітрі.
Помічник комісара сказав:
— Першокласний трюк зі зникненням. Але знаєте, Мейне, має бути якесь пояснення.
Мейн сказав:
— Ви зараз думаєте, сер, що, якби чоловік був на острові, покинути острів він не зміг би, а відповідно до тверджень зацікавлених осіб, його ніколи не було на острові. Що ж, тоді єдиним можливим поясненням є те, що насправді він був одним із десяти.
Помічник комісара кивнув.
Мейн поспішно додав:
— Ми думали про це, сер. Ми розслідували. Отже, почнемо з того, що ми не зовсім у невіданні щодо всього, що сталося на Солдатському острові. Віра Клейторн вела щоденник, так само, як і Емілі Брент. Старий Ворґрейв робив деякі замітки — сухі юридичні записи, але цілком зрозумілі. Блор теж робив записи. Усі ці розповіді збігаються. Смерті сталися в такому порядку. Марстон, місіс Роджерс, Макартур, Роджерс, міс Брент, Ворґрейв. Після його смерті Віра Клейторн пише в щоденнику, що Армстронґ пішов із дому проти ночі, а Блор із Ломбардом пішли за ним. У Блоровому блокноті є ще один запис. Просто два слова. «Армстронґ зник».