Генріх підводиться і натискує на кнопку дзвоника.
— Чашку міцної чорної кави! — кидає він провідникові, коли той з'являється в дверях.
— Бароне, що ви робите! Каву на ніч? — голос Шульца звучить турботливо, навіть благально.
— Розумієте, майоре, я вже себе знаю: коли відразу не засну, а отак куняю, як зараз, — ніч однаково буде зіпсована. Краще вже випити каву і прогнати сон зовсім.
— То випийте снотворного!
— Немає — це раз, і не люблю — два.
— У мене є люмінал! — охоче пропонує Шульц.
— А люміналу вже й зовсім ніколи не вживаю, від нього спросоння дуже важка голова.
Провідник приніс чашку чорної кави і мовчки поставив на стіл.
— Принесіть і мені! — наказав Шульц.
— Гер Шульц! Ви ж тільки-но застерігали мене проти кави!
— Було б не по-товариському залишити вас наодинці і спати самому…
— Ну. що за умовності!
Шульц не відповідає і починає сьорбати маленькими ковтками принесену провідником каву.
Генріх п'є повільно. Відпивши ковток, він витримує довгу паузу і з великим зацікавленням читає маленький томик Мопассана.
У Шульца книжки немає. Він явно нудиться. Каву вже випито, і йому просто нічого робити.
— У вас, бароне, немає ще одної книжки?
— На жаль!
Знову довга пауза.
Генріх кладе книжку на столик і виходить з купе. Якусь мить він стоїть у коридорі, потім чомусь посміхається і заходить до туалетної кімнати. Слухає. Нічого. Та ось почулися чиїсь кроки. Хтось смикнув ручку дверей і кинув. Генріх чує хриплувате з присвистом дихання Шульца.
Генріх чекає хвилину, другу, третю… Нарешті, виходить. Під дверима стоїть Шульц.
— Ви на диво компанійський попутник! — каже Генріх і йде до купе.
Шульц заходить до туалетної і за мить повертається. Слідом за ним іде провідник, який хоче забрати порожні чашки.
— Чашку кави! — наказує йому Шульц.
— І мені! — додає Генріх.
Провідник здивовано дивиться на офіцерів і мовчки виходить.
Шульц сидить, низько схиливши голову на руки.
— Може, почитаєте вголос? — запитує він Гольдрінга.
— Менш за все я придатний на роль лектриси!
Шульц трохи відсуває завіску на вікні і крізь щілину в ній дивиться у нічну темряву. Генріх виключає світло.
— Що ви робите! — скрикує Шульц і відступає від вікна.
— Вночі не радять відсувати штори. Нагадую, що серед макі є чудові стрілки, гер Шульц.
Майор сердито засуває завіску.
— Ви збираєтесь цілу ніч не спати? — нарешті не витримує Шульц, помітивши, що годинник на руці Генріха показує вже чверть на третю.
— Ні!
— Чому?
— Саме тому, що ви виявляєте до цього велику зацікавленість, майоре!
Шульц тяжко зітхає і відкидається на спинку сидіння І в цей час у вагоні чується таке знайоме і таке тривожне: «Ку-ку! Ку-ку! Ку-ку!»
У поїзді, де все завмерло і причаїлося, чути голос диктора:
«Увага! Ескадрилья англо-американської авіації з боку Ла-Маншу перетнула повітряний кордон Франції».
Генріх одягає кашкета, ховає польову сумку на груди під мундир. Він дивиться на Шульца і перехоплює його зосереджений і сторожкий погляд. Очевидно, якась несподівана думка запала в голову майорові, бо очі його починають збуджено блищати.
«Увага! Увага! Ескадрилья тримає напрямок на Діжон. Поїзд зупиняється. Усім вийти з вагонів і залягти обабіч залізниці!» — наказує диктор.
Всі пасажири швидко виходять з своїх купе.
Колеса поїзда скрегочуть, вагон смикає.
Генріх підбігає до виходу і відчуває на своїй шиї гаряче дихання Шульца. Тоді він повертається і відступає вбік:
— Ви старший, вам виходити першому!
— Ви гість!
Незважаючи на серйозність обстановки, Генріха починає розбирати сміх. Схопивши Шульца за руку, він разом з ним стрибає з вагона. Обидва біжать вздовж колії, все ще тримаючись за руки, нога в ногу, потім зсуваються з насипу і залягають у рівчаку, головами один до одного.
Чути гул авіамоторів. Він наростає, збільшується.
Небо вже сіріє, і Генріх підводить голову, щоб поглянути вгору. В цей час його погляд падає на руку Шульца. Вона на кобурі.
— Гер Шульц! Ви, здається, збираєтеся пістолетними пострілами відігнати ворожі бомбардувальники? — в голосі і на обличчі Гольдрінга неприховане глузування.
— Ні, бароне, я збираюся стріляти по вас! — хрипить Шульц і вихоплює з кобури пістолет.
Чути свистіння авіабомб, воно заглушає всі звуки…