Чимала група зібралася і біля бліндажів, розташованих край дороги, навпроти входу до штабу. В цих бліндажах офіцери ховалися звичайно під час нальотів авіації. Але зараз їх зібрала тут не повітряна тривога, а своєрідні змагання з стрільби між; кращими стрільцями штабу: Шульцем і Кокенмюллером.
За умовами змагання стрілець мусив відбити кулею шийки у пляшок, поставлених на відстані у тридцять метрів на земляному настилі бліндажа. У разі влучного попадання, він мав одержати від партнера дві пляшки коньяку або їх вартість. Якщо кулі влучать не в шийку, а лише в пляшку, стріляючий мав сплатити партнерові одну пляшку коньяку, а якщо кулі не влучать у мішень зовсім — подвійний штраф: дві пляшки коньяку.
Першим стріляв Кокенмюллер. Взявши з рук єфрейтора великий пістолет, гауптман уважно оглянув його, підійшов до накресленої на землі смуги, став півобертом до мішеней і старанно прицілився. Постріл! Стовпчик куряви знявся праворуч, трохи вище пляшки. Кокенмюллер прикусив губу і прицілився знову. На цей раз куля влучила в середину пляшки і розбила її. Третя куля так само лише розбила пляшку.
— Штрафу — чотири пляшки, виграшу — жодної! — сміючись, вигукнув офіцер, який виконував роль арбітра.
— Я відіграюсь на другому турі, — спокійно кинув Кокенмюллер, — бо тепер знаю, як цілити.
— Корисні вправи для офіцерів штабу! — почулося збоку. Всі озирнулися. Начальник штабу генерал-майор Даніель і оберст Бертгольд підійшли до гурту.
Майор Шульц пояснив умови змагання.
— А ти, Гольдрінг, не береш участі в змаганні? — запитав Бертгольд, помітивши серед присутніх Генріха.
— На жаль, коли я підійшов, змагання вже почалися, гер оберст!
— О прошу, гер лейтенант, — це лише початок першого туру. До того ж, я люблю вигравати, — спробував пожартувати Шульц.
— А ви певні, що виграєте, гер майор? — примруживши очі, спитав Генріх.
Майор Шульц самозадоволено посміхнувся і замість відповіді простягнув Генріху пістолет.
— Ні, тепер ваша черга, я стрілятиму після вас!
Майже не цілячись, майор Шульц вистрілив тричі підряд. Одну пляшку було розбито, у другої зрізало шийку. Третя куля влучила близько пляшки, не зачепивши її.
— Непогано! — схвалив генерал Даніель.
— Вам стріляти, бароне! — запросив Шульц.
Гольдрінг витяг з кобури офіцерський маузер і став у позицію.
— Ви хочете стріляти з цієї хлопавки? — здивувався Кокенмюллер.
— А хіба правила це забороняють?
— Ні, але б’юся об заклад, що з маузера і за десять кроків у шийку пляшки не поцілиш, — настоював Кокенмюллер. Кілька офіцерів його підтримало.
— Ви ставите себе в гірші умови, ніж інші учасники змагання, — кинув і генерал Даніель.
— Але офіцер, гер генерал, мусить володіти усякою зброєю якнайкраще! Я скорше програю майорові Шульцові десять пляшок за кожен постріл, ніж погоджуся стріляти з іншого пістолета.
— Ловлю вас на слові — десять пляшок за кожен постріл! — вигукнув Шульц.
Гольдрінг мовчки звів пістолет, один за одним пролунали три постріли. Першу пляшку було розбито, дві інших лишилися без шийок.
— Погано! — поморщився Гольдрінг, мов і не чув схвальних вигуків присутніх. — Поставте нові пляшки, — попрохав він єфрейтора.
Нові три постріли викликали щире захоплення: шийки трьох пляшок було зрізано, мов ножем.
— Виграшу — п’ятдесят пляшок, програшу — десять. Сорок пляшок коньяку з майора Шульца! — весело вигукнув арбітр.
Навкруги зареготали. Усім була відома скупість майора, і присутні з цікавістю спостерігали, як його довге обличчя вкривається червоними плямами.
— За майором Шульцем ще три постріли? — нагадав Генріх. — Маузер при вас, майоре?
Шульц безпорадно схопився за кобуру і почервонів ще більше.
— Було умовлено стріляти з парабелума, — запинаючись, заперечив він.
Генріх весело розсміявся:
— Я пожартував, говорячи про десять пляшок, гер майор! З мене вистачить і однієї.
— Тоді смію запросити вас сьогодні о дев'ятій вечора розпити зі мною виграну вами пляшку.
Шульц вклонився так церемонно, ніби він запрошував Генріха принаймні на бучний бенкет.
— Вважатиму за честь для себе! Буду рівно о дев'ятій, — ховаючи насмішкуватий блиск у очах, вклонився Генріх.
— Не хотів би бути вашим супротивником на дуелі, — пожартував Кокенмюллер, коли вони разом з Генріхом поверталися до штабу. — І знайте, що сьогодні ви нажили запеклого ворога.