Так ламається Петрикова «пружина», що дозволяла йому ходити «перевертом на руках», бути не таким, як усі. Його особистість нахромлена на прямий штир радянської дисципліни. Саме таким є призначення виховного закладу — зламати пружину, опір індивідуальності, випрямити звивини й поламати об коліно. Саме такою є мораль цього чудового мультика: ніхто не вийде звідси самим собою. Діти беруться за руки і, як щурі за Нільсом, ідуть за вихователькою. Система перемогла.
Але ми все одно самовіддано любитимемо цей мультфільм, незалежно від епохи і політичного режиму надворі. Інакше б ми не були радянськими дітьми. Головне, аби Варвара зробила з цього свої висновки.
[я з ним зустрічалась і спала]
От є фрази, які в різних контекстах означають різні речі. Наприклад, «я з ним зустрічалась і спала». Якби цю фразу прочитала людина, яка не знає добре української або тільки-но почала її вивчати, то їй відкриється лише перший рівень — і той не до кінця. Бо можна зустрічатись просто на вулиці або зустрічатись, попередньо про це домовившись. Ну, зустрілись, ну, зустрічались не раз і не два. «Я з ним зустрічалась». Окей, зустрілась. Постояли, поговорили, слово за слово. А «спала» — це як? Під час зустрічей? Ох, точно, типу, так: «я з ним зустрічалась, але з ним було так нудно, що я спала». Стривай. «Спала» — це від «спати» чи від «спадати». Може, це означає «ми зустрічались, і я непритомніла»? Невже постійно? Невже вона постійно під час зустрічей з ним падала? Чи спадала?.. Чи це один раз спала під час однієї конкретної зустрічі? Чи «спала» — це означає «перестала»… Нічого не зрозуміло. О, є ще одне значення: «спадати з лиця» — марніти. Я з ним зустрічалась і марніла. Тобто «мені не йшло на користь спілкування з ним». Бінґо!.. Ой, тоді чому немає розділового знака. Тут потрібно було б якось інтонаційно підкреслити. Але — стоп! «Зустрічалась…» Може, це про стосунки? Але чому тоді не «ми зустрічались». Чи це тільки в неї були серйозні наміри, а в нього — ні? Я з ним зустрічалась, а він зі мною — ні. Але як таке можливо? Як дві людини можуть мати стосунки, любов, а зустрічатися при цьому може тільки одна з них? А може, тому і «спала» вона в цих стосунках, що більше просто не було іншого виходу. Ну, бо що інше можна робити з людиною, з якою зустрічаєшся, а вона тебе не помічає? Нудьга. Тоді все правильно. «У нас були стосунки, але серйозно до них ставилася тільки я, а тому здебільшого спала»… А може, це все-таки від «спадати», тобто «занепадати», а якщо точніше — «занурюватись у депресію»? Теж може бути. Ну, бо як у таких стосунках можна по-іншому? Точно, тут мається на увазі таке: «У нас були стосунки, від яких я впала в депресію». Чи ні? Цікаво, а може, оце «спала» стосується не її, а їхньої спільної дії? Тобто «спала» вона теж із ним? Тоді як вони могли спати разом, якщо зустрічалася з ним тільки вона? І як вони спали разом? Зустрілись і заснули? А може, «спати» — це про секс? Але ж ні! Секс — це рух, процес, процедура. А «спати» — це сон, безрух, відсутність дії. Дивно. А може, вона спадала на нього? В сенсі — любила зверху? Але чому тільки один раз — «спала»? Ех, нічого не зрозуміло… Треба подивитися, хто тепер у чаті з українців сидить. Може, хтось не спить ще? У них тепер глупа ніч. Ох, нема нікого. А ні, є один. Четверта ранку, а він не спить. Мабуть, працює. Він перекладач. Мабуть, перекладає. Я з ним зустрічалась і спала. Колись.
[типовий пасажир]
Мені неодноразово доводилося чути на свою адресу чимало неприємних речей і нищівних характеристик. Однак неабияким еґоїзмом було б вважати себе унікальним. Світ буквально сплетений із неприємних речей і нищівних характеристик. А люди навколо — ходячі лабораторії комплексів, фобій і страхів, викликаних неприємними речами та нищівними характеристиками, які, своєю чергою, теж витворені не небездоганними людьми, а такими ж ходячими лабораторіями. І нема на те ради.
Хтось усе це почав, хтось був перший, хтось перший образив свого ближнього, комусь першому щось дуже не сподобалося. Хтось другий підхопив. Хтось третій засвоїв метод. Хтось четвертий його вдосконалив і розвинув. Далі все лише наростало й накопичувалось. І якщо сьогодні уявити поступ людської цивілізації як історію образ, то на думку не спадає нічого іншого, крім гігантської силіконової або ґумової кулі, яка котиться, поглинаючи чимраз нові образи на своєму шляху. І от коли вона вибухне і рівномірно розіллється земною поверхнею, це буде справжній кінець світу. Світ просто не виживе під шаром суцільної образи.