13. Моя друга любов не знайшла нічого кращого, ніж піти по руках.
14. Моя третя любов була від мене краща і знайшла собі кращого. А потім кращого за кращого від мене. Любов — це пошуки кращого.
15. «Без лебідоньки вмирає лебідь» — у мене досі перед очима ця сентиментальна епітафія кінця 1960-х. Перша чужа любов, над якою я заплакав.
16. Мій рідний дядько закохався у свою вчительку фізкультури. Одружився, зробив їй дитину, потім кинув її, кинув дитину. Другу дружину дядькову звати Вандою. Їхня дочка — доктор медичних наук, хірург-кардіолог. Покинутий усіма хлопчик кілька років тому помер на зоні. Після нього не залишилось навіть могили. Любов зла.
17. «Love Is Colder Than Death» — це така німецька неокласична група. Парадоксальнішої назви мені зустрічати не доводилось. «Love Is Stronger Than Pride», — співає співачка Shade. Їй неможливо не повірити. У шістдесяті в Штатах була дуже достойна група «Love».
18. Ревнощі і страждання — супутні товари любові, їх отримуєш у навантаження, як передплату «Правди» до повного зібрання творів Еманюель Арсан.
19. Є люди, яких важко запідозрити в любові.
20. Важливо знати не те, що тебе люблять, а що люблять саме тебе.
21. У XX сторіччі любов пустилася берега.
22. Нібито аж так усе банально, що раптом для самого себе хочеться відповісти на елементарні питання. Чи можна водночас «любити» і «кохати» певну людину? Чи не означає це те саме, що одночасно грати на барабані і співати? Я перестаю вловлювати нюанси, коли йдеться про «любов» і «кохання». Особисто для мене кохання — це радше гра на барабані, вібрування, присутність ритму всередині. Любов — це спів, це те, що довго визріває, але важко проходить. Тому кохання минає швидше, ніж любов. Кохання без любові нічого не варте, тому часто або всихає, або випалює зсередини. Любов носиш з собою все життя, а кохання можна залишити в першому-ліпшому барі з чайовими для кельнерки. Кохання — заразне, більше подібне до інфекції. Від кохання піднімається температура. Воно обов’язково має свій deadline. Кохання без любові обов’язково має кінцеву дату експлуатації.
23. Кохати можна лише живих. Любити можна також і мертвих.
24. Любов довготерпелива і милосердна. Жертвами любові є всі люди. Можна любити музику, картоплю, минуле, батьківщину, чоловіка. Говорячи про кохання, десь за дужками обов’язково проглядає секс. Про любов можна говорити, навіть не згадуючи про секс. Коханню потрібен драйв, любов неможливо уявити без ніжності. Антонімом кохання є байдужість, а любові — ненависть. Якщо любов руйнує, то це не любов, а кохання.
25. Коли цілуються закохані окулярники, цілуються також їхні окуляри. Любов короткозора.
26. З моїх знайомих лише один наклав на себе руки через нерозділене кохання. Девальвація почуття?
27. Любов без кохання можлива, і тоді вона іноді стає однією з форм психологічної домінації. Найпримітивнішою з форм людської власності. Що стоїть вище в ієрархії людських почуттів? Чиї стосунки вищі перед лицем Бога — Абеляра та Елоїзи чи Ромео і Джульєтти? А може, тих безіменних дівчини і хлопця зі Стрийського району Львівської області, які кілька тижнів тому повісилися в лісі?
28. Будь-чиє міркування про любов не може комусь одного разу не видатися банальністю. Нема на світі двох людей, які думають про неї однаково. Жодну любов не можна порівняти з іншою. Любов — затерта поетизмами монета, на якій уже не видно номіналу.
29. Поети перетворили любов на чисту риторику. Здається, про неї вже неможливо говорити, не вживаючи чужих цитат. «Так ніхто не кохав, через тисячу літ…», «Я вас любил. Любовь еще быть может…». Одного дня написаний вірш про любов уже наступного дня перетворюється на банальність, цитату, чужу відрижку. Любов задихається під руїнами рим. Любов — це графоманія, нестримне бажання окреслити неокреслюване. Описати любов — це зловити пальцями розлиті по скляній поверхні кульки ртуті — їй потрібна інша мова. Мені ця мова недоступна. Чи не тому я ніколи не писав про любов?
30. Чому кохання — з першого погляду, а любов — до гробової дошки?
31. Любов буває або перша, або остання. Просто так влаштована людина. Жодних інших видів любові, як-от серединна, проміжна або мимолітна, не існує. Саме коли мова заходить про любов, ми перетворюємося на наївних максималістів. Перша любов — вона ж і остання. Це наше перше «все або нічого» — і обов’язково лише смерть розлучить нас. Ах, ще одна вічна тема — червоне і чорне, кохання і війна, любов і смерть. Все дуже і дуже банально…