Жінка теж поглянула на переслідувачів і вмить зрозуміла, що найменше зволікання може дорого їй коштувати. Ще вона збагнула, що Мохобородько добровільно не підведеться. Втікачка хутко нахилилась і рішуче схопила Мохобородька на руки.
Як він не пручався, як не борсався, як не виривався, нічого не допомогло. Жінка так міцно притиснула його до себе, що Мохобородькові аж подих перехопило, і кинулася втікати.
Одначе незабаром Мохобородько собі на втіху помітив, що їй уже бракує колишньої снаги. Вона доб-ряче-таки захекалась. Хоч Мохобородько й неважкий, та нести його було втомливо. Ох, скоріше б Муфтик і Півчеревичок наздогнали їх!
Сам же кумедний чоловічок не міг анічого зробити для свого порятунку. Стиснутий дужими руками господині, він мусив одмовитися від будь-якого опору. Йому лиш пощастило, і то з великими труднощами, — підтягтися вище, щоб через її плече лиш позирати назад.
Ох воленько-воле! Яке любе й солодке слово! Тим часом Півчеревичок і Муфтик трохи наблизилися. Надія на звільнення зростала з кожною секундою. Тепер Мохобородько зовсім чітко вирізняв обличчя Півчеревичка й Муфтика. Обоє сповнені рішучості. І це ще більше додало надії Мохобородькові.
Парк закінчувався. Попереду чувся вуличний гомін.
«Якщо не тут, то принаймні на вулиці Муфтик і Півчеревичок наздоженуть жінку», — сподівався Мохобородько.
У нього було достатньо підстав так гадати, бо відчувалося: сили втікачки вичерпувалися. Вже кілька разів вона спіткнулась, її кроки ставали невпевненими й хитливими.
— Прокляті кумедні чоловічки! — лаялася жінка, жадібно хапаючи повітря. — Несусвітні розбійники!
І тут жінка з Мохобородьком на руках вибігла на вулицю.
— Мохобородьку! — долинув радісний переможний голос Півчеревичка. — Ми ось-ось наздоженемо!
Вже й неозброєним оком було видно, що кумедні чоловічки незабаром опиняться біля свого товариша. Зоставалося якихось двадцять кроків.
І раптом сталося непередбачене.
Вулицею наближалося таксі. Вільне таксі!
Помітивши цю машину, втікачка немов сповнилася колишньою снагою. Лівою рукою вона міцно притиснула Мохобородька, а правою почала заклично розмахувати. Таксі зупинилося. Мохобородько не встиг і опам’ятатися, як жінка запхнула його в куток заднього сидіння.
— Куди поїдемо? — запитав водій. Втікачка назвала адресу.
Та не встиг водій рушити, як раптом хтось несамовито затарабанив у дверцята. Півчеревичок!.. І за мить крізь віконце Мохобородько побачив збуджене обличчя Муфтика.
— Візьмемо і їх? — водій запитально поглянув на жінку.
— Ні-ні! — заперечила вона. — Вони не з нами. Взагалі ми не маємо з ними нічого спільного. Це, здається, ті самі волоцюги, які ганялися в парку за моїм малесеньким.
— Ясно, — кивнув таксист. І машина рушила.
Мохобородько був у відчаї. Невже і справді все пішло шкереберть? Невже немає ні найменшої надії? Адже Муфтик і Півчеревичок були поряд. Його відділяло від них лише віконне скло…
Раптом Мохобородько помітив, що шибка з його боку опущена. Отже, просто поряд — одчинене віконце. І несподівано зблиснула думка. Мохобородько тайкома зірвав зі своєї бороди брусничку і непомітно зронив її крізь відкриту шибку на вулицю.
Муфтик і Півчеревичок, які обурено дивилися вслід автомашині, яка все даленіла, одночасно помітили, як з віконця щось кинули.
Хто саме? Мохобородько? І що це може бути? Принаймні щось таке дрібненьке, що й зблизька неозброєним оком не роздивишся до пуття.
Муфтик і Півчеревичок метнулися вперед, прикипівши поглядом до асфальту. І Комірець, схоже, зрозумів, що вони розшукують щось, і старанно обнюхував дорогу.
Несподівано Півчеревичок вигукнув:
— Брусничка!
Нахилився, підібрав ягодину і показав її Муфтикові.
— Оце так! — замислено сказав той. — Ягода як ягода.
— І вже спілісінька, — зауважив Півчеревичок. Друзі перезирнулися.
Деякий час панувала тиша, тоді Муфтик запитав Півчеревичка:
— Ти в дитинстві читав казки? Півчеревичок кивнув:
— Аякже! Цілі гори!
— Ну, в такому раз ти маєш зрозуміти, що означає брусничка, — продовжив Муфтик. — Ті, кого викрадають, зчаста в казках кидають що-небудь на землю, щоб указати друзям слід. Найчастіше для цього використовують горошини, хлібні крихти або, наприклад, ягоди.
— А птахи дзьобають усі ці горошини і крихтини чи ягоди, — стурбовано додав Півчеревичок.