Лєна зараз прийде… Я візьму її за руку і перепрошу, наче на поміч погукаю. Зрозумій мене, старче, я утнув непоправну помилку, бо повсякчас просив її тікати від мене, то вона так і вчинила! Гуляючи Літнім садом після нашої захопливо страшенної першої ночі, ми сіли на лаві під дубами, і тоді я вирішив хитріше до неї підступитися.
— Того дня, коли ти станеш моєю, я занудьгую, і ти дорого заплатиш за це.
— Та невже?
— Такий вже я є. Я кохатиму тебе, поки ти не покохаєш мене.
— Нащо стільки слів? Ви аж тремтите, заспокойтеся…
Вона пила пиво просто з пляшки, і нігті у неї були блакитні, мов зіниці.
— Лєно, якщо тобі неважко, не називай мене більше на «ви».
— Таж я не розмовляю французькою!
— Авжеж… Англійською «ти» і «ви» існують і не існують одночасно, як ото Шредингерова кицька.
— Чудернацький ви чоловік, Октаве. Кажете всілякі недобрі й романтичні слова, хоч ми тільки одну ніч перебули разом.
— Ніч може бути завдовжки у декілька життів.
— Це нереально.
— Реальність нудна.
— А казки про фей облудні.
— Навпаки, це єдине, що існує насправді. Треба просто зважитися і пірнути у казку. Повірити в Перро і братів Грімм, як ото вірять у Бога й Діда Мороза, повірити в кохання і щастя, в перерозподіл прибутків і загальну справедливість, у світовий уряд, відродження тіла і безсмертя душі. І ще в людожерів.
— Ти мені тільки спати заважав. Мені сподобалося цілуватися з тобою, знаєш, я вже з рік не чеснотка, і я могла б звикнути до тебе, мені навіть кортіло б пізнати тебе ближче.
— То ти й далі тікай від мене, о близьке і дивне створіння. Повір мені, так нам обом буде ліпше.
— Чудово, тоді da svidania.
Вона підхопилася з місця, і я аж закашлявся. Либонь, на світі є вродливіша істота, проте мені вона не траплялася. Я глянув на вершини ялин, де надсадно кричала чайка. У вкритому ряскою озері відбивалися мерехтливі шматочки Санкт-Петербурга. Я схопив її за руку, як справжнісінький мачо (вдавав із себе тієї миті Михаїла Строгова). Вона сумно глянула на мене.
— Ти такий, як усі чоловіки: варто мені піти, як ви біжите за мною. Я розчарована.
— А я ні.
— Я не ти, я можу покохати. I can love. You are just pretending.[67]
І докинула французькою:
— Ти справді хочеш, щоб ми були на «ти»?
Я опустив очі, щоб не відповісти:
— Так, я хочу, щоб ти мене вбила.
Вона дала мені взяти себе за руку. Я ліг на лаві горізнач, вона сіла на мене верхи, стуливши коліна під короткою спідницею, і я зрозумів, що можна любити когось, ніколи не випускаючи його руки.
Ох і трусить мене… Holy man, я не завжди тебе розумію… Мені взагалі незрозуміло, як можна цікавитися чимось іншим, крім кохання. Коли вона прийде? Чому ти регочеш? Панотче, як тобі не соромно кепкувати з моїх почуттів! Один раз у житті я звіряюся тобі в чомусь прекрасному, великому, небесному, а ти зневажливо шкіришся, ох, це так прикро, я міг би засмутитися і натиснути кнопку, щоб покласти край нашій балачці… Якщо я ще стримуюся і не висаджую в повітря твій новісінький храм, то тільки тому, що чекаю на Лєну. Я одвезу її у «Нгоро Нгоро кратер лодж», у хатину масаїв, розбудивши рожевих фламінго на сході танзанійського сонця. Тобто як це вона не повернеться? Що ти таке кажеш… вулиця Дарю? Та начхати мені на вулицю Дарю, я товчу тобі про кохання, про жінку мого життя! Я гадав, ми дійшли згоди: ти віддаєш мені Лєну, а я віддаю тобі твій собор. Яким боком тичеться Лєна Дойчева до вулиці Дарю, де ми з тобою запізналися в 90-х роках? Що? Служниця в російській крамниці? Авжеж, та й що, вона була нічогенька, та Ольга, Олєнька, не пам’ятаю вже. Гаразд, переспав я з нею тоді кілька разів, і що? Га? Ольга… як? НІ. Дойчева, ні, бути того не може, це ж Лєнине прізвище… Дати не збігаються. Зачекай. З Ольгою в мене було… у 1992 році… Ні, ти жартуєш! Tvaiu mat! Ні, це не я, скажи, що ти брешеш, мені начхати, я вимагатиму тестів ДНК! Як міг ти таке учинити зі мною, ти ж знав усе заздалегідь, закохався в Парижі в її матінку і за чотирнадцять років зміг нарешті відплатити мені, тим-то Лєна так схожа на мене, підсвідомо я все це знав, ти хотів повернути мені віру, припровадивши мене до моєї доньки… О БОЖЕ МІЙ! Я РИДАЮ, ЦЕ ТАК МЕРЗЕННО, ГОДІ РЕГОТАТИСЯ, ТИ ДИЯ…