— Я наказав заарештувати Анну Тржехову, — сказав поліцейський комісар.
— Добре зробили, — відповів начальник департаменту і схопився за голову. — Читайте далі!
— Ось перед нами протокол якогось Мирослава Гофріхтера, який прийшов зі свідками, щоб довести своє алібі. Він заявив, що стару не вбивав, і почав вимагати тисячу крон за те, що скерував поліцію на правильний слід, довівши свою непричетність до вбивства.
Далі йде протокол допиту добровільного свідка Матоушека. Він вважає, що стара покінчила життя самогубством.
— Можливо, що й так, — сказав начальник департаменту, збуджено ходячи по кімнаті.
— Далі йде лист дзвонаря костьолу святого Криштофа. Він вимагає тисячу крон за те, що має підозру на одного члена їхньої організації, який уже два місяці не платить внесків.
«Звертаю увагу на підозрілий зв’язок убивства з останнім отруєнням, — пише чиновник Миржинога. — Необхідно встановити, чи не був куплений цей молоток у якійсь крамниці, де продається ціанистий калій. Чи не помітили на молотку слідів ціанистого калію, чи справді молоток зроблений з чистого заліза без різних домішок? Вважаю за необхідне звернути вашу увагу на цю важливу обставину, бо вона поведе безпосередньо по слідах убивці».
Начальник департаменту стукнув себе по лобі й вигукнув:
— Цей чоловік має рацію! Одразу видно, що він чиновник. Місцевий комісар може взяти приклад з цього листа. Необхідно зараз же зробити хімічне дослідження молотка.
На цьому в той день слідство закінчилося на превелике задоволення всіх службовців департаменту. Передусім натрапили на сліди кількох людей, які не вчинили вбивства, і кількох, які могли його вчинити. Потім допитали кількох чоловік, про яких говорили, що вони скуповують крадені речі, і дослідили зв’язок між молотком і ціанистим калієм. Нарешті, подзвонили в Богніци й запитали, чи не впіймали там убивцю.
Відповідь надійшла негайно: «Ні, не впіймали».
— Ми також іще не впіймали, — підкреслив начальник департаменту глибокодумно.
А комісар після тривалих розшуків знайшов ще один лист:
«Вельмишановна президіє департаменту поліції! Звертаю вашу увагу на чорнильні олівці. Ізолюйте всіх, у кого є чорнильні олівці. Це по-перше. По-друге, заарештуйте всіх, хто не причетний до вбивства, і таким чином ви ізолюєте вбивцю. Потім уже ви його спіймаєте легко. Цей випадок можна порівняти із задачею, як найлегше й найшвидше зловити шістьох левів: зловіте їх десять, а чотири відпустіть на волю…»
На підставі цього останнього листа поліцейський департамент склав план своїх посилених розшуків.
Я здавна любив усяких тварин. У дитинстві я приносив додому мишей, одного разу навіть бавився з дохлою кішкою цілий день, не пішовши до школи.
Мене цікавили також плазуни. Якось я спіймав у лісовій скелі гадюку і хотів був однести її у постіль тітці Анні, яку я не любив. На щастя, мене зустрів лісник і, встановивши, що ця змія отруйна, вбив її і відніс, щоб дістати винагороду. З вісімнадцяти до двадцяти чотирьох років я цікавився великими тваринами — мене захоплювали верблюди та слони всіх видів.
З двадцяти чотирьох до двадцяти восьми років інтерес до цих тварин почав падати, я зацікавився домашньою худобою та кіньми. Я мріяв про кінний завод або про розплідник симентальської худоби. Але все це було тільки мрією, і мені довелося обмежитися любов’ю до малих тварин. Я віддав перевагу собакам. Коли мені було близько тридцяти років, між мною і моїми родичами виникли деякі суперечності. Родичі докоряли мені, що я нічим не займаюсь і не намагаюся стати на власні ноги.
Не довго думаючи, я заявив своїм родичам, що з огляду на мою любов до тварин почну торгувати собаками.
Треба сказати, що це повідомлення їх не дуже потішило.
Якщо хто-небудь засновує торгівлю, то передусім він повинен подбати про назву фірми, яка б точно визначала вид торгівлі. Для моєї фірми пасувала б назва «Псарня», але це мене не влаштовувало, тому що один мій далекий родич служив у міністерстві і він би протестував проти цього.
Проста назва — «Торгівля собаками» — теж мене не задовольняла, тому що я збирався поставити торгівлю на наукових засадах.
У науковому словнику я знайшов слово «кінологія», що означає «наука про собак». Проходячи повз інститут рільництва, я побачив друге слово. Вийшла назва «Кінологічний інститут». Була то поважна наукова назва, що означала, як я опублікував у газетах: «Розплідник, продаж, купівля та обмін собак на засадах кінології».