Хам:
— Так, я це зробив, бо мій батько невиправний алкоголік. (Сильне хвилювання).
Пан Ной закриває обличчя руками й волає:
— Моя сива голова, панове!
Голова суду — суворо:
— Слухайте, обвинувачений, якби навіть пан Ной був для вас зовсім чужою людиною, то й тоді, напевне, вам не годилось би називати його алкоголіком, а він же таки ваш рідний батько! (Хвилювання).
Пані Ноїха з галереї гукає на обвинуваченого:
— Ах ти, гультяй!
Суддя провадить:
— Ну ж бо, обвинувачений, розкажіть усе відверто й щиро. Що ви, власне, думали в ту хвилину, коли через голову стягували сорочку з батька?
Хам:
— Нічого.
Суддя:
— Слухайте, обвинувачений, рідного батька просто так, з доброго дива, не роздягають. Це ж річ ясна, як білий день. Очевидно, ви вчинили так обдумано, з наміром. Розкажіть відверто про всі свої думки, вам буде тільки на користь. Адже годі повірити, ніби ви могли отак раптом, нітрохи не завагавшися, через голову стягти з рідного батька сорочку, скориставшись тим, що він міцно спить.
Прокурор:
— А ви знали, що повз вашу оселю ходить багато людей?
Хам:
— Знав!
Захисник:
— Слухайте, пане Хаме, а ви не були тоді п’яний?
Хам:
— Ні, не був, зате батько був п’яний як чіп. Таке вже ставалось аж надто часто, і я боявся, щоб вітер не задер сорочки на батькові, тож і вирішив, що краще зовсім її з нього стягти. (Сміх у залі).
Суддя:
— Обвинувачений, з усіх присутніх тут у вас найменше підстав, щоб іще й пускати погані дотепи. Ваш батько всім своїм життям напевне не заслужив такої ганьби. Вам би слід пишатися своїм батьком.
Пані Ноїха гукає на обвинуваченого:
— Гляди, гультяю, попадеш ти в Біблію!
Захисник, до Сіма й Яфета:
— Панове, скажіть мені, чому ви покинули батька під деревом? Адже ви, побачивши, що ваш батько в самій сорочці спить у публічному місці, мали б його чимсь укрити, а коли він був уже оголений, прикрити хоч би носовичком. А ви покинули пана Ноя голого аж до приходу слідчої комісії. (Сильне хвилювання в залі).
Свідок пан Сім:
— Ми не мали носовичків, бо були в самих сорочках, так, як прийшли з виноградника.
Захисник:
— Дивні звичаї.
Пан Яфет:
— Пане докторе, я не дозволю робити нам зауваження. Ми не такі багатії, щоб справити собі другі спідні, а що це було в будень, то ми й не були в святечних спідніх.
Свідки сідають. (Хам іронічно всміхається).
Прокурор:
— Обвинувачений, не смійтеся з таких серйозних речей. Доведено, що ваші брати порядні, хазяйновиті люди, які намагаються обійтися своїми прибутками. А про вас, навпаки, доведено, що ви живете не по своїй кишені. Так, наприклад, ви маєте аж троє спідніх і носите їх привселюдно в будень. Ви легковажний, ви вже двісті п’ятдесят років ніде не працюєте, вже чотириста років батько мусить утримувати вас. Під час всесвітнього потопу ви потай допомагали всяким негідникам урятуватись на ковчезі, а щоб звільнити для них місце, викинули з нього кілька пар рідкісних стародавніх тварин, які через це зникли з лиця землі. Крім того, поліція й місцева управа дають вам дуже погану характеристику. Ви говорите всякі неподобства, жодної дівчини не пропустите, щоб не зачепити.
Потім зачитали протокол судово-медичної експертизи, з якого випливає, що Хам — особа з психопатичними нахилами, зокрема з нахилом до статевих збочень.
Захисник:
— З огляду на цей висновок панів експертів пропоную помістити пана Хама до психіатричної клініки для обстеження.
Прокурор заперечує.
Пані Ноїха з галереї:
— Замкніть його, гультяя, замкніть!
Суд виходить на нараду й вертається через півгодини. Голова оголошує, що суд зважив на клопотання захисника і розгляд справи відкладається на невизначений час.
Цим поки що й скінчився цікавий судовий процес, до якого ми напевне ще вернемось. Хочемо зауважити тільки одне: в інтересах гігієни слухачам не слід плювати з галереї вниз. І з якої це речі ті, хто сидить унизу, мають нести додому в своєму волоссі всіх мікробів? Сподіваюсь, цього нагадування вистачить, щоб унизу всюди поставили плювальниці.