Комендант поліційного відділу Алеш нудився з дев’ятої години вечора, коли привели і вкинули в камеру останнього п’яного, аж до першої години ночі. Думав, як же його витримати до шостої години ранку, коли прийде зміна, як нудно сидіти над протоколами, над реєстраційною книгою, бо саме сьогодні через нещасливий збіг обставин у відділі чергують поліцаї, що не вміють грати у хвильки.
Поки що він ліг на ліжку, запалив люльку й заговорив про політику. У такі хвилини він бував дуже крутий. Перетворювався на австрійського Катона, твердого, неприступного для вагань, і з прокляттями висловлював свою недовіру до Італії. Поліцаї, що лежали на койках поряд, побожно слухали його — самі вони не були такі рішучі.
— Ні, Троїстий союз нізащо не вдержиться купи, і не думайте. Колись Трієнт і Трієст ще нароблять клопоту.
Алеш зітхнув і почав шукати очима сірники. Коли їх подали йому, він припалив погаслу люльку й оголосив, що в Мілані й Туріні, ба навіть у Римі, при кожній нагоді спалюють австрійський прапор. Та колись воно їм ще вилізе боком. Ті падлюки вже достигли для нової Кустоци. Гнів Алешів усе наростав, а тим часом молодий поліцай Павелка заснув і почав свистіти носом.
Комендант його розбудив і сказав, що посвистіти можна й за дверима. Хто вважає себе австрійським громадянином…
У ту хвилину ввійшов поліцай Декль, що вернувся з обходу, і почав доповідати:
— Ісh melde gehorsam nix Neues[2]. Пікантний календар konfiszirt[3]. Зібрав сто двадцять примірників.
Тієї самої миті офіційний вираз зник з обличчя Декля, і, переможно всміхаючись, він зауважив:
— Страшенне паскудство, пане коменданте, просто розкіш. Такі свинські малюночки, любо глянути.
І поклав пакунок на стіл. Комендант поліційного відділу відразу перестав нудитися.
— А дай-но сюди те свинство!
Поліцай розгорнув пакунок і подав один примірник конфіскованого товару комендантові, довкола якого вже стовпились усі поліцаї.
— Боже, — щиро здивувався один, побачивши малюнок на обкладинці. — Оце-то стегна!
— От бачите, — сказав комендант. — І оце має розглядати молодь. Недорослі школярики! — Голос його звучав м’яко: — Господи, а в отої другої — які очі, чорти б її взяли! І голісінька.
— Еге, — озвався поліцай Декль, — ви гляньте, що там далі! Ото розкіш!
— Та й це непогане!
— Е, не кажіть, оця картинка краща, якась живіша. По-перше, в цієї боки повніші, та й на канапці он як гарно вивернулась. Паскудники. Отаке намалювати!
— А ви, пане коменданте, прочитайте віршика, що внизу. Теж славний.
— Гарний, тільки якийсь двозначний. Безсоромники, отаке напишуть і віддають до друку! А діти йдуть до школи й ковтають отаку, хай йому біс, як пак вона називається?
— Порнографію, пане коменданте, — підказав поліцай Павелка.
— Жахливі речі, але гарні, — озвався поліцай Міка. — Ось тут штанці як гарно намальовані!
— І підпис непоганий: «Як я тобі дужче подобаюсь, серденько: в штанцях чи без штанців?»
— Мабуть, таки без штанців, правда? — весело мовив комендант до поліцаїв. — От свинота, і навигадують же!
— Дозвольте звернути вашу увагу на передостанню сторінку, пане коменданте. Балерина у ванні. Вона не тільки голісінька; ще й служник там, подає їй простирадло.
— Так, це добре. І я вам кажу: конфіскуйте такі речі без пощади. Гадаю, що як обійти всі тютюнові крамнички, то ще й не таке знайдеться. От потішиться завтра пан комісар Пероутка!
— Дозвольте доповісти, пане комісаре, вчора, згідно з розпорядженням, по тютюнових крамничках було конфісковано календарі непристойного змісту. Я приніс вам один примірник. Дозвольте зокрема звернути вашу увагу на передостанній малюнок: балерина у ванні. А потім ще оця жінка на канапі. А малюнок на обкладинці не лише містить у собі порушення моральності, але, гадаю, сподобається панові обер-комісарові. Я дозволю собі віднести один примірник нагору. Будьте такі ласкаві, зверніть увагу на непристойності, підкреслені синім олівцем. Таки справді серйозні речі. Дуже гарні неподобства ви знайдете там, де я позакладав сторінки. А на тридцятій сторінці просто казкове свинство. Розкішні й «Інтимності гарему»: там не тільки в тексті є грубі порушення доброзвичайності, а й малюнки дуже симпатичні. Магометанські дівчатка лежать на тигрячих шкурах, а їх стереже бідолаха євнух.