— Нічого. Там фраки не потрібні. Ходімо!
… Цього вечора Томас Бірз не застав Мадлени Стренд удома. Дуже здивований, він повернувся до заводу, залишивши їй записку:
«Що сталося, Мадлено? Де ви? Буду дуже радий побачити вас завтра на заводі. Справи йдуть добре. Якщо прийдете, роботарі вітатимуть вас. Як? Побачите. Вони мої — і робитимуть те, що схочу я, без будь-як их несподіванок для мене. Томас».
9. ВИТЯГ ІЗ ГАЗЕТ І ТЕЛЕГРАМИ
З передової статті газети «Дейлі Телеграф»:
«Ми дуже раді, що можемо подати в сьогоднішньому номері газети нашим читачам точну картину того, що відбулося вчора в Нью-Гаррісі. То був історичний день, від якого справді треба тепер починати нове літочислення. День, коли вперше до верстатів заводів велетенської компанії Говерса поставлено механічних людей — роботарів. Керував цією операцією відомий талановитий інженер Томас Бірз, славетний винахідник роботарів.
Винахід роботарів треба вважати за надзвичайно важливу подію, що рішуче змінює співвідношення сил між капіталом та робітничим класом. Досі робітники завжди мали змогу впливати на господаря підприємства загрозами страйку, що завдавав капіталістові великих втрат. Витримувати робітничі страйки і навіть відповідати на них локаутами — могли тільки найбагатші промислові компанії. Але і в них боротьба не завжди давала бажані наслідки.
Тепер картина різко міняється. Немає потреби пробувати зірвати страйк, користуючи послугами штрейкбрехерів. Не треба витрачати гроші й час на боротьбу проти страйку взагалі. Перше-ліпше підприємство може завжди виписати собі партію роботарів, що негайно стануть до верстатів і тим самим позбавлять страйк усякого значення. Для чого страйкувати, якщо страйк не спиняє виробництва?..
Учора роботарі Томаса Бірза блискуче склали іспит. Поставлені до верстатів, вони працювали ввесь день і могли б працювати ще й уночі, якби не брак доглядачів. Живі люди втомилися, вони потребували відпочинку, а залізні їхні товариші по роботі були такими ж свіжими і працездатними, як на початку дня. Через кілька днів нью-гарріські заводи компанії Говерса знову працюватимуть повним ходом, як працювали до страйку. Адже цими днями компанія Говерса надсилає до Нью-Гарріса нові партії роботарів, щоб забезпечити механічною робочою силою всі основні цехи.
Ми передбачаємо надзвичайний розквіт Говерсової компанії — першого об’єднання капіталістів, що пішло на рішучі заходи в справі подолання робітничих виступів, — цієї багатоголової гідри, яку досі аж ніяк не щастило перемогти. Відомо ж, що коріння всяких революційних робітничих виступів треба шукати в злочинній діяльності Червоних Країн, які ввесь час підтримують такі виступи за допомогою своїх незчисленних агентів-комуністів. Але тепер настав кінець цьому. Залізних роботарів не загітує жодна з Червоних Країн з їхніми красномовними комуністами. Настав час справжнього співробітництва капіталу з розумними робітниками, що не хочуть слухатися комуністичних ватажків. Ми знаємо, що організація «Бойових хрестів» у Нью-Гаррісі останніми днями значно збільшилася. Ця організація бере в свої руки керівництво громадським життям у Нью-Гаррісі. Її рішучі дії допоможуть робітництву вийти остаточно з-під комуністичного впливу. Спираючись на організацію «Бойових хрестів», на чесних свідомих робітників, — уряд установить добрий лад. А тих, що й надалі намагатимуться не припиняти божевільної боротьби, чекає поразка, якщо не вживати ще серйозніших висловів, як от, приміром, — загибель під п’ятою роботарів…»
З газети «Ред Стар»:
«Отже, роботарі — факт. Капітал напружує свої останні сили, щоб вийти цілим, хоч і пошарпаним, із боротьби проти робітництва. Даремні намагання! Капітал доживає свої останні години.
Роботарі його не врятують. Але, — можуть сказати нам, — роботарі працюють, роботарі ґрунтовно змінюють співвідношення сил між капіталом і робітничим класом, роботарі вже зривають страйк у Нью-Гаррісі?..
Так, роботарі працюють. Проте, невідомо ще, як саме вони працюють. Невідомо, наскільки дорожче обійдеться їхня праця підприємствам. Роботарі поки що не змінили співвідношення сил, бо вони навіть не змогли зірвати страйк у Нью-Гаррісі. Адже страйк не припиняється. Робітництво не здає своїх позицій.
Крім того, Говерс забув про солідарність робітничого класу. Ще невідомо, що саме принесе нам майбутнє… Поки що ми можемо констатувати: страйк не зірваний. Перемога роботарів є, по-суті, їхня поразка. Бо ставили їх до верстатів не для того, щоб вони там працювали замість робітників, — адже це коштувало б надто дорого, — а для того, щоб негайно зірвати страйк, який дедалі дужче збільшує втрати Говерса. Капіталіст сподівається стягти з робітників по закінченні страйку всі ті зайві витрати, на які він пішов, ставлячи роботарів до верстатів з єдиною метою зірвати страйк. Але надія зірвати страйк не справдилася. Отже, роботарі не перемогли, навпаки, вони зазнали жорстокої поразки. А з ними вкупі — і всесильна Говерсова компанія…