Тім проговорив, як колись Мадлена, прямо у мікрофон, що висів перед його обличчям:
— Добрий вечір, товаришу Галеран!
Вираз обличчя Галерана не змінився, залишаючись таким же підозрілим, мов він не чув вітання Тіма. Ще через кілька секунд його губи ворухнулися, і він заговорив, не змінюючи виразу обличчя:
— Хто це коло приймача? Мені потрібна Мадлена Стренд.
— Це я, Тім Кроунті.
— Я вас не бачу, — відповів холодно Галеран. — Я маю справи до товаришки Стренд.
— Вона заарештована, — похмуро відповів Тім. — Вона доручила мені вислухати вас про справи двадцятого числа.
Все одно, Галеран дивився підозріло. Він запитав:
— Чому ви не вмикаєте світла? Адже я вас не бачу. А мені треба пересвідчитися, чи це дійсно ви розмовляєте зі мною?
— Але цього не можна зробити, бо полісмени з вулиці можуть помітити світло і зацікавитись, звідки воно взялося в приміщенні заарештованої людини. Вони ж схоплять мене…
— І все ж таки, я не можу розмовляти з вами, не пересвідчившись наочно. Якщо ви дійсно Тім Кроунті, то саме ви мусите зрозуміти: як я говоритиму, не маючи певності, що це дійсно ви? Це було б надто необережно.
Тім безпорадно озирнувся на Боба. Із здивуванням він побачив як той задоволено кивнув головою і прошепотів: «правильно». Потім Боб узяв з стола електричний ліхтарик, яким перед тим вони освітлювали приймач і подав його репортерові, шепочучи:
— Світи на себе, тільки не дуже. Стеж, щоб світло не впало на завісу, бо інакше полісмен може помітити світлову пляму. Це буде ще гірше.
— Алло, товаришу Галеран, я освітлюю себе ліхтарем! — промовив радісно Тім.
Він натиснув кнопку, золотий промінь світла залив його — і в ту ж мить обличчя Галерана на екрані усміхнулося:
— Так, бачу, що це ви. Перепрошую за те, що вимагав пересвідчитись, але… та ви ж самі розумієте?
— Розумію, — відповів Тім, віддаючи ліхтарика Бобові. — Отже, я слухаю вас. Нам не можна довго перебувати тут.
— Кому то «вам»? Ви не сами?
— Так, зі мною голова страйкового комітету товариш Боб Леслі. Обох нас розшукує поліція.
— Привіт товаришеві Бобу Леслі. Починаю. Ми вирішили прискорити справу. Виступ роботарів призначено на дев’ятнадцяте число.
Тім і Боб пильно прислухались: виступ роботарів?
— Мені здається, можна передбачати провокаційні виступи поліцейських агентів, — вів далі Галеран. — Їм треба вигадати наочну причіпку для того, щоб посунути до міста військо. Ви, напевно, теж маєте такі відомості?
— Так, маємо, — відповів Тім.
— Отже, події треба прискорити. Так товаришка Мадлена заарештована? Шкода, шкода, але будемо сподіватися, що незабаром вона буде знов з вами. Товаришка Мадлена повідомляла мене, що наші досліди з роботарями дають дуже добрі наслідки. Тепер мені треба знати дещо про розташування заводу, майдану коло його воріт та головної вулиці, що йде від заводу до міста. Вам доведеться накреслити на папері невеличкий план і піднести його до приймача, освітивши на півхвилини ліхтарем. Я сфотографую його.
Тім накреслив план і зробив так, як казав Галеран.
— Гаразд, — відгукнувся через кілька секунд Галеран. — Усе зроблено. Ось вам тепер план дій дев’ятнадцятого числа, який би я порадив вам, коли ви нічого не маєте проти. Вранці ви збираєте якнайбільший мітинг коло заводських воріт. Поліція, можливо, намагатиметься стати вам на перешкоді, але це не важливо. Мітинг триватиме до дванадцятої години; о дванадцятій ви влаштовуєте демонстрацію непохитності робітників у справі страйку. Демонстрація рушить рівно о дванадцятій через заводський майдан, головною вулицею до міста. І до неї… — голос Галерана набув урочистості, — до неї приєднаються роботарі!
— Неможливо! — вигукнув Боб Леслі.
— Цілком можливо, — спокійно відповів Галеран. — Для того мені потрібний план, щоб знати, куди роботарі мусять іти з демонстрацією.
— То буде такий перелам, такий… — Боб не знаходив слів, щоб висловити свій захват. — То ж буде початок революції!
— Щодо того — ваші товариші в центрі знають це краще від мене. Моя справа лише допомогти вам подолати роботарів, виконати ваше прохання. Отже, маєте ще щось спитати?
По невеличкій паузі Тім несміливо запитав:
— Одне трохи незрозуміло, товаришу Галеран.
— Що саме?
— Адже кожен роботар на заводі стоїть біля свого верстата і робить свої осібні робочі рухи. Значить, у них включені різні системи для керування. Коли ви даватимете сигнали вийти на вулицю, то роботарі реагуватимуть на це по-різному…
Боб Леслі з повагою дивився на Тіма: рудий репортер доводив, що він добре засвоїв лекцію Мадлени з радіотехніки. Галеран зробив знак заспокоєння: