Нарешті вона заспокоїлась і заснула. Він полегшено зітхнув.
Вона
Христя прокинулась від того, що її делікатно штурхнув Кім Ір Сен. Піднявши важку голову, вона побачила крізь ілюмінатор, що літак вже приземлився, і їй спало на думку: «Це ж треба! Я не розрахувала кількість спиртного і свої можливості! Ми долетіли, а я ще не прохмеліла! От халепа!»
Вона підвелась і, скривившись, вивалила свій саквояж з верхньої полиці, мало не вбивши ним сусідку; вдягла пальто (у Будапешті передбачали легенький сніжок) і попленталася до виходу.
У «трубі», що вела з літака до аеропорту, вона відчула, що їй жаркувато.
«Треба менше пити!» — твердила вона собі, обливаючись потом. Увійшовши всередину аеропорту, Христя остовпіла: прямо перед собою, в центрі величезного залу, вона побачила величезну пальму, обплетену гірляндами ліхтариків.
«Ну й дебіли ці будапештці!» — подумала вона і пішла за натовпом, що сунув до паспортного контролю.
Їй було вже настільки жарко, що довелося зняти пальто, тим більше, що всі навколо були вдягнуті аж надто по-літньому.
«Це ж ідіотизм — тримати таку температуру в аеропорту! Стільки бабок прогорає!» — подумала вона осудливо, як бувалий фінансовий експерт, і зняла з шиї вовняний шарф.
Він
Він ішов за маленьким корейцем, який, очевидно, супроводжував божевільну українку в подорожі.
В аеропорту Абу-Дабі вона мала абсолютно неадекватний вигляд у зимовому пальті.
«Може, вона не зрозуміла, що саме сказала стюардеса про вимушену посадку?
Ні, не може бути, адже англійська — її робоча мова.
Може, вона просто спала?
Теж не може бути. Адже літак трусило так, що з полиць мало не повилітали чемодани. Це і мертвого розбудило б.
Дивні ці українські жінки.
Може, підійти до неї і запропонувати піднести саквояж?
Ні, краще не ризикувати. Бо вона така, що може тим саквояжем вліпити поміж очі».
Нарешті натовп з літака підійшов до паспортного контролю.
Після цього спеціальний автобус відвезе їх у готель, де вони за рахунок авіакомпанії перебудуть якийсь час, аж поки втихомириться вулкан, через що й було здійснено вимушену посадку.
Обіцяли всі формальності завершити швидко.
Франсуа пошукав поглядом сусідку.
Він побачив її, розгублену, серед величезного залу.
Франсуа підійшов до неї. Вона стояла, позираючи на арабів у хустках та індусів-заробітчан у чалмах, і, розвівши руками, голосно обурювалася:
— Блін, а це що за дебільний бал-маскарад?
Маленький кореєць намагався їй щось пояснити, однак вона і слухати його не хотіла.
Франсуа наважився до неї підійти.
— Що це за чортівня? — спитала вона його замість відповіді на привітання.
— Що ви маєте на увазі?
— Чому вони всі перевдягнені в арабський та індуський одяг?
— Хто — «вони»? — спробував уточнити Франсуа.
— Як хто — угорці!
Його осяйнуло: вуаля! Вона таки думає, що ми в Будапешті!
— Міс К’.. К’... — спробував він вимовити ім’я, що для франкофона було практично нереально. — Міс Рист’я, ми не в Будапешті. Ми — в Абу-Дабі.
— Пішов ти... — спершу вона послала його, але через мить заверещала на весь зал: — Йоханий бабай! Ми в Абу-Дабі!
Вона
Так їй і треба. Тиждень невдач не скінчився.
Через якийсь там вулкан літак зробив вимушену посадку в Абу-Дабі. Скільки вони тут пробудуть, ніхто не знає.
Врешті-решт, щоб відволіктися від Східної Азії, її цілком влаштовував Близький Схід, батьківщина «Тисячі й однієї ночі». Однак хіба вона може впиватися свободою і насолоджуватися казковою екзотикою, якщо ті придуркуваті сек’юріті зняли з літака її багаж, поки вона дрихла в лаунжі! І тепер вона, виправши весь одяг, включно з салатовими трусиками, сиділа в номері гола і чекала, поки він висохне.
У номер двічі стукав Кім Ір Сен і питав, чи їй нічого не треба. Природно, вона відсилала його геть.
Майже всю суботу вона проспала у своєму ліжку king-size, прямо з якого можна було спостерігати за регатою на Перській затоці.
Їжу їй принесли в номер, сервіс був чудовий — тільки живи і радій, якби не ці докучливі формальності щодо повернення багажу, які треба було владнати на reception.
І як вона гола піде туди?
Вона накинула на себе готельний махровий халат і взулася в білі м’які капці. В такому вигляді вона й зайшла у ліфт, причому дочекалась не звичайного ліфта, а панорамного — з краєвидом на Перську затоку.