Доброю новиною можна було вважати те, що вона не втратила пам’яті, як минулого разу, навіть після того, як він її тілом вибив дверцята кімнатки для льоду.
Чесно кажучи, якби вона захотіла, то цілком могла б дати відсіч Майстрові йайдо старим бабським способом: її на-манікюрені нігті були достатньо довгими, аби видряпати йому очі чи принаймні роздряпати пику. Але вона цього не зробила. Вона не скористалася старою жіночою зброєю.
А навіщо?
Через день почнеться її нудне життя банківського менеджера і цей несподіваний статевий акт видаватиметься світлим промінчиком у темному царстві одноманітних буднів.
Усі ці думки миттєво промайнули в її голові, поки Майстер йайдо перевертав її до себе спиною і філігранно запихав свій меч куди слід.
Його гарячі долоні обхопили її груди, і вона відчула себе кущем винограду, який довірив свої стиглі грона надійним рукам садівника...
«Тьху... Я зовсім здуріла? — сама до себе говорила подумки Христя. — Не розслабляйся! Будь насторожі! Адже зараз він може утнути якусь збоченську штучку!»
Тим часом Майстер йайдо не робив нічого неприродного. Майстерно вправ-ляючись своїм мечем у її піхвах, він вдихав аромат її вологого волосся на потилиці і гаряче видихав їй у вухо.
«Лоскотно і приємно, — міркувала Христя. — Але навіщо при цьому кусати за вухо? А раптом він хоче його відкусити?» — перелякалась вона і смикнулася.
Це був зайвий рух, оскільки вона вдарилася головою об автомат для виготовлення льоду і той обурено висипав на закохану парочку купу заморожених кубиків...
Третій
— А со це? — спитав Кім Ір Сен, перелякано розглядаючи двоголову істоту з вісьмома кінцівками, величезними жіночими грудьми, схожими на дві фудзі-ями, і величезним чоловічим пенісом, схожим на хвіст дракона.
Химерна істота звивалася в кімнатці для льоду, куди він зайшов за кількома
кубиками для свого Ice Tea. Саме таку істоту бачив він у дитинстві на старих китайських картинках, які його тато ховав від його мами під ліжком у старій валізі. То був потворний двостатевий Дракон-самітник, чия чоловіча половина займалася коханням з жіночою.
Кім Ір Сен спитав «А со це?» і обімлів: жіночі груди нагадали йому виконавчого директора банку Кей-Ейч-Ейч: він стільки разів розглядав їх через тісні светрики і прозорі блузочки, що не міг помилитись.
«Невже наш виконавчий директор Кей-Ейч-Ейч насправді не виконавчий директор Кей-Ейч-Ейч, а Дракон-самітник зі старих китайських гравюр? — з жахом подумав він. — А що вона робить тут, у цій кімнатці для льоду?»
Кім Ір Сен побачив, як дві кінцівки Дракона стиснули одну фудзіяму, одна пащека, що належала одній голові, всмокталась у вершину благословенної гори Фудзі, а друга голова відкинулася назад, дістаючи своїм довгим волоссям підлоги.
Так, це був Дракон-самітник, двостатевий Дракон з дикого середньовіччя. І застав він його в той момент, коли той сам із собою займався коханням.
Одна голова Дракона відірвала пащеку від своєї фудзіями і подивилася затуманеним поглядом на Кім Ір Сена.
Той перелякано зачинив двері і щодуху побіг у свій номер. Там заліз під ковдру і почав тремтіти всім своїм маленьким тілом, заплющивши очі.
Саме так він тремтів, коли вперше побачив гравюру з обшарпаної татової брошури, яку витяг тремтячими дитячими ручками зі старої валізи, помітивши, що тато забув її зачинити на ключик. Пізніше з’ясувалося, що валіза належала дивному європейцеві, який у часи молодості його дідуся мандрував світом і намагався знайти гармонію тіла й духу. Він довго вчився у дідуся мистецтву східного медичного масажу, а потім несподівано безслідно зник, залишивши таємничий чемоданчик.
У брошурі були зображення дивної двоголової істоти з жіночими грудьми і чоловічим пенісом. Це був двостатевий Дракон-самітник. Він сам собі смоктав пеніс, поки друга голова лизала довгим язиком вагіну, розташовану десь між пенісом і заднім проходом, або задовольняв сам себе іншими способами.
Згодом Кім Ір Сен навчився відкривати чемодан дротиком. Він міг годинами роздивлятися сороміцькі сценки з життя Дракона-самітника. І якщо попервах Дракон видавався йому огидним страховиськом, то пізніше ця міфічна істота стала його збуджувати.
Зустріч із реальним Драконом-саміт-ником була цілковитою несподіванкою для Кім Ір Сена, який за останні десять років вже й думати забув про свої дитячі враження. Він був шокований. І дитячі фантазії стали випливати з його пам’яті, неначе старі речі, що їх потік талої води виносить із хат під час повені.