Він
— Здається, нас засік твій підлеглий... — сказав Франсуа Христі.
Вони лежали у великому ліжку, милувалися Перською затокою і тепер уже «як люди», а не як примітивні тварини насолоджувалися близькістю одне до одного.
Оскільки Христя у відповідь лише ліниво замуркотіла, то він запропонував:
— Може, запросімо його завтра поїхати з нами на екскурсію в пустелю дивитись на захід сонця? (Вони вже встигли про це домовитись.) Як компенсацію за пережитий шок. Що ти думаєш?
— Давай. А це справді гарне видовище? Маю на увазі не нас із тобою, а захід сонця в пустелі.
— Ті, хто там був, кажуть, що фантастичне...
— Кул. Слухай, а що ми робили, коли він нас застукав? Бо я нічого не пам’ятаю.
— Точно не пригадую... Але щось дуже непристойне...
— Випадково не тоді, коли ти намагався запхати кубик льоду мені в зад?
Франсуа обурився:
— Що ти таке кажеш? Не робив я такого, я просто кубиком льоду гладив твою попку.
— А навіщо?
— Як — навіщо?.. Ну, щоб там... у тебе всередині скорочувалися м’язи...
— Це вас такому учать на йайдо?
— Ні, що ти! Це інше...
Йому спало на думку, що зараз вона подумає, ніби він — збоченець. А вона «під руку» спитала:
— Як ти думаєш, хто написав на тебе анонімку?
«Слава Богу, що вона не поцікавилась: “Ти, бува, не збоченець?”»
— Поняття не маю... Звідки мені знати?
— У цій справі підозра насамперед падає на тих, з ким ти спав...
— Марі? — Франсуа замислився. — Марі? Ти натякаєш на неї?
— А що, вона у тебе була одна? Якщо так, то тільки вона могла це зробити.
— Як ти таке могла подумати! Вона... Вона... — Франсуа аж захлинувся.
— Що — свята? — іронічно перепитала Христя.
— Вона — юрист і знає, чим таке може обернутися.
— Значить, усе-таки свята, — сказала Христя, тепер уже саркастично.
Франсуа вирішив не реагувати. «Ревнує», — подумав він. Натомість його мучило одне запитання, і він ніяк не наважувався його поставити.
— ... А ти справді віриш, що я не збоченець? — нарешті вичавив він із себе.
— Звичайно, вірю. Принаймні зі мною ти нічого збоченського не втнув. Ти виявляв фантазію, як справжній француз, — це так, але збоченства ніякого не було. — Франсуа полегшено зітхнув. — А ти з Марі те саме робиш?
— Я — з нею? Хоч я й француз, але мені ніколи не спадало на думку так поводитися з жінками... Взагалі, з того часу, як я тебе зустрів, зі мною відбуваються дивні речі... Я починаю робити жахливі і нелогічні вчинки. Ти на мене погано впливаєш.
— Погано впливаю? — здивувалася Христя. — Як це? І що я такого зробила? Адже це ти спроектував усю цю ситуацію, а не я. Причому двічі. Отже, це ти — поганий хлопчик. А я — цілком хороша дівчинка.
— Я не це маю на увазі, — спробував пояснити Франсуа. — Я не заперечую своєї провини в тому, що сталося. Це зробив я, але спровокувала мене ти. Ти — великий провокатор...
Франсуа поглянув на Христю: чи не образилась вона? Але та й не думала ображатися. Здається, їй ця версія подобалась. Вона дивилася на нього майже з обожнюванням і пожирала інформацію.
Він продовжив:
— Це важко пояснити. З тобою весь час відбуваються якісь катастрофічні речі. І це якимось магічним чином впливає на тих, хто навколо тебе, затягуючи їх у якісь божевільні ситуації. Принаймні я на собі це відчув. Я потрапив в енергетичне поле твого катастрофізму. Я — жертва твоєї катастрофічної енергетики, дорога міс Катастрофо.
— Міс Катастрофа? Цікаво... Здається, так і є. Зі мною завжди щось трапляється. Катастрофа за катастрафою. Вони мене переслідують. Не знаю, як цього спекатися, — замислено промовила вона. — Але, чесно кажучи, такі речі так часто зі мною відбуваються, що я вже нічому не дивуюсь. Це вже як норма. Норма мого життя.
— І як тебе призначили на таку відповідальну роботу в банк?
— Як не дивно, на роботі у мене все просто ідеально. А катастрофи трапля-ются тільки поза офісом. Варто мені вийти на вулицю з банку, як обов’язково щось стається...
Вона махнула рукою і... скинула з тумбочки вазу, яка відразу ж і розбилася.
Третій
Сьогодні зі мною трапилася дивовижна подія. Як кажуть європейці, дежавю. Я неначе знов опинився у дитинстві. У моїй пам’яті ожили підліткові спогади про таємничого двостатевого Дракона-самітника, який займається коханням сам із собою.