З дивану почулося:
— Рагу!
— Що? — всі обернули на Христю здивовані погляди.
— Рагу! — ще раз сказала вона і скривилась.
— Херистинко, може, ти ригати хочеш? Тазік тобі принести? — запропонував жевжик.
Христя заперечно покрутила головою і повторила:
— Рагу! — і махнула рукою. Цей жест міг означати будь-що.
Її знову ніхто не зрозумів.
Чен помчав до аптеки по проносний засіб.
Тим часом жевжик допитувався Франсуа:
— Скажи, це ти спав з моєю жінкою?
Франсуа питання зрозумів, проте вдав, що нічого не второпав. Він автоматично розглядав голі здепільовані груди Христиного чоловіка, де вже починала з’являтися щетина, а сам думав: цікаво, а чому це йому спало на думку запідозрити Христю в подружній невірності? Може, вона щоденник пише? Ні, на неї не схоже... А до речі, чому вона йому, Франсуа, навіть не натякнула на те, що одружена?
Жевжик, неначе почув ці запитання, зник у ванні й повернувся з розпакованою коробочкою і якимось пристроєм, схожим на термометр. Усе це він підсунув під носа Франсуа. Той прочитав назву на коробочці й усе зрозумів: це був тест на вагітність, який, очевидно, робила Христя, не сподіваючись на приїзд чоловіка. А Фредя знайшов у смітнику речові докази жінчиної невірності.
«Тест на вагітність? Невже все так серйозно?» — подумав Франсуа.
І його поглинула хвиля приємного задоволення: їхня з Христею божевільна пристрасть могла вилитись у щось путнє!
У цей момент Марі вихопила з рук Фреді тест і, кинувши на нього оком, з полегкістю промовила:
— Не переживай, Франсуа, тест негативний.
«Не переживай? — подумав той. — Взагалі-то я й не переживаю...»
Вона
Христя втретє вискочила з туалету, тепер уже з твердим наміром заїхати в пику тому, хто намовив дати їй конячу дозу проносного засобу.
«Рагу» було на місці в повному складі.
Усі інгредієнти цього любовного асорті компактно розсілись на її диванчику і дивилися телевізор, міцно притулившись одне до одного: фітнесівська морк-винка задля економії місця поклала руку на часничинку-адвокатесу, а йай-дошний кабачок, у свою чергу, сперся не на рідну часничинку, а на корейську олійку.
Ця ідилічна картина відвернула Христю від бажання набити пику винуватцеві її фізичних страждань і фізіологічних незручностей. Крім того, було не дуже зрозуміло, хто найбільше перед нею завинив: чи Марі, яка порадила купити проносний засіб, чи Франсуа, який вирішив дати їй подвійну дозу, чи вона сама, яка перед тим прийняла, замість однієї, дві таблетки заспокійливого, чи Кім Ір Сен, який ці таблетки знайшов, чи, врешті-решт, Фредя, який спричинив її нервовий зрив? Список провин можна було б сформулювати й інакше. Отже, хто все-таки запустив цю ланцюгову реакцію: чи Марі, яка приїхала невчасно, чи Франсуа, який несподівно захотів Христю у ліфті, чи Кім Ір Сен, який не розшифрувався, коли вона його переплутала з Франсуа, чи Фредя, який, так само як і Марі, невчасно з’явився, чи вона сама — справжня Міс Катастрофа, — можливо, головна причина всіх своїх нещасть і «щасть»?
Одне слово, цілковиті ієрогліфи. Ієрогліфи кохання!
Четверта (не) зайва
Як людина професійно вишколена, яка має високий рівень самоорганізації і неабиякі аналітичні здібності, я зрозуміла, що справи зайшли дуже далеко. Обставини склалися так, що ми вп’ятьох утворили нову соціальну мікро-групу, маленьку спільноту, кожен член якої пов’язаний з кимось іншим індивідуальним зв’язком — явним чи латентним. Наприклад, я, як соріп Франсуа, маю з ним прямий зв’язок, водночас я опосередковано пов’язана з його коханкою Христею, а через неї — з їхнім спільним коханцем Ченом, а також із Христининим чоловіком Федором. Усі взаємозв’язки — не лише прямі, а й опосередковані — дуже важливі. Я не можу розірвати опосередкований зв’язок, збе-рігши цілісність зв’язку прямого. Тобто: я не можу перерубати одним махом стосунки Франсуа з Христею, не зіпсував -ши моїх власних стосунків із Франсуа.
Тому все треба робити делікатно, а головне — поетапно.
Отже, перед нами аномальне явище — соціальна група з некласичними соціальними зв’язками. Назвемо її любовним мутантом.
На певний час треба позбутися особистих амбіцій і дати шанс цьому аномальному соціальному мікроорганізмові, який носить ім’я любовного мутанта, пожити самостійно, як одне ціле, аби неможливість такого патологічного його існування стала явною і несумісною з виживанням. Це уможливить знайти логічне вирішення проблеми і поступово розбити цю аномальну соціальну групу на кілька традиційних соціальних утворень.