Христя несміливо подала йому свою.
Він зустрів її долоню міцним потиском. Міцним, як штамп у паспорті. Як підпис у книзі цивільних шлюбів. Як впевнене «так» під вінцем.
Епілог
Третій не зайвий
Сьогодні я запросив до себе в гості Кей-Ейч-Ейч із Франсуа, щоб відсвяткувати Новий рік за східним календарем.
Я тепер винаймаю колишнє помешкання Кей-Ейч-Ейч, звідтоді, як вона переїхала до Франсуа.
За цей рік я розвів у себе на терасі свій садочок, щоправда, не класично синтоїстський, як у Франсуа, а з корейським присмаком.
Франсуа спершу ревниво ставився до цього, поки Кей-Ейч-Ейч не переконала його, що ми з ним — не конкуренти, оскільки плекаємо різні стилі східного ландшафтного мистецтва.
Сьогодні я приготував величезну кількість корейських страв, і ми насолоджувалися ними в чудовій домашній атмосфері.
— Давайте з’єднаємося скайпом з нашими! — зненацька запропонувала Христя.
Ми з Франсуа перезирнулися і погодились: чого хоче жінка — того хоче Бог!
Вже через кілька хвилин на екрані з’явилися «наші»: Марі, яка трохи покруглішала, рум’яний і повновидий Федір і маленька пухкенька Анна, яка радісно усміхалася своїм батькам.
Франсуа і Кей-Ейч-Ейч весело щебетали з Марі й Федором, а також сюсюкали до Анни. Балачка велася на дикій суміші англійської, французької та української мов, однак усі четверо чудово розуміли одне одного.
Після розмови я делікатно поцікавився у Франсуа і Кей-Ейч-Ейч, чи не хочуть вони й собі завести дитинку, на що вони віджартувалися:
— Навіщо нам дитинка, якщо у нас є ти!