Франсуа ще раз зробив те, за що картав себе ось уже півгодини. Він підніс руки до носа і вдихнув аромат, що лишився на них. Він ніколи не чув, щоб жінки так пахли. Принаймні його жінки так не пахли.
Франсуа відчув збудження. Воно було цілком недоречним.
Він підхопився з ліжка, підскочив до комп’ютера, зайшов у свою електронну скриньку і блискавично написав:
«Дорога моя Марі,
я не можу дочекатися нашої зустрічі у п’ятницю ввечері.
Франсуа»
Він дивився на невідправленого листа, вагаючись, чи дописати те, що він відчував. Те, що він хотів дописати, він ніколи не казав своїй подрузі. Взагалі нікому. Тим більше нікому не писав.
Але в цю мить йому до безтями захотілося це зробити.
Він зважився і надрукував:
«Я тебе дуже хочу».
І рішуче натис на «send».
Вона
Усю неділю вона провела в ліжку. Боліло тіло, під грудьми був синяк. Паморочилося в голові. І взагалі було жахливо гидотно на душі.
Учора був жахливий день, який хотілося викреслити з пам’яті. Це було непросто. Перебування в чужій країні означало для неї культурну ізоляцію, і їй не було з ким не те щоб поспілкуватися, а й просто розвіятися.
Вона не могла примусити себе вийти на балкон — не хотіла бачити того чужого східноазійського міста, якому було абсолютно байдуже, що відбувається з молодою менеджеркою банківської справи.
Що тільки не робила Христя, аби розвіяти тугу: дивилася телевізор, слухала музику, гортала журнальчики, — однак це не допомагало. Відволікти від депресивних думок її могла хіба що робота.
Тож Христя знехотя потягнулася до ноутбука, поклала його собі на коліна і, зручно обіпершись на подушки, відкрила фолдер «Семінар у Будапешті». її чомусь тривожило запитання, чи не наплутала вона щось із датами, чи справді авіаквиток куплено на цю п’ятницю, чи заброньовано готель. Слава Богу, і з готелем, і з авіаквитком все було о’кей, так що в наступний вікенд вона «відірветься» в Європі.
Вона зайшла в електронну скриньку, і її немов ошпарило: два листи від Франсуа Бессона!
Христя завмерла, вагаючись, відкривати їх чи ні. Перше повідомлення називалося «looking forward to seeing you» (?!), а друге «sorry». Відкривши перше, вона зрозуміла, що Франсуа Бессон просто помилився і випадково надіслав їй листа, призначеного для своєї подруги. А другий лист, природно, містив вибачення.
«Дорога Христе,
Я випадково надіслав Вам листа, призначеного іншій жінці.
Прошу вибачення.
Сподіваюся, Ви почуваєте себе краще.
Щиро Ваш, Франсуа Бессон»
Христя прожогом вистрибнула з ліжка: «Ура! Тепер ми квити! На цей раз він облажався!»
Депресію як рукою зняло. Вона побігла на кухню, поставила чайник і стала наминати булочки, які їй прислала французька буланжерія на знак співчуття з приводу того, що з нею сталося вчора.
Життя знову стало милим, а східно -азійське місто — привабливим.
Жуючи круасан, вона заходилася перечитувати лист голомозого естета, помилково відправлений їй.
О, цікаві подробиці з його особистого життя... Отже, його girlfriend зветься Марі. Отже, вона живе десь за межами цього міста або навіть країни. І, отже, в п’ятницю у них буде рандеву.
Христя подумала, що це дуже дивно — почути від такого сухаря, як голомозий естет, фразу «Я тебе хочу».
Коротко і ясно: «Я тебе хочу».
Від такого ідеального і бездоганного мужчини почути «Я тебе хочу» — це вже щось... Проймає. Цікаво, що відчує Марі, отримавши його листа?
Христя заплющила очі і уявила себе в ролі його girlfriend.
Напевне, він уміє робити класний масаж. За всіма східними правилами. Ось він бере в руки її ноги і розминає подушечки під пальцями... М-м-м, як приємно... Ось він витягує кожен пальчик її ступні... М-м-м... А ось він кулаком масує п’ятку...
Вона відчула, як її тілом прокотилася хвиля приємного тепла...
Він
Франсуа сидів у салоні літака у відділенні бізнес-класу і трохи нервував з приводу того, що літак досі ще на землі, попри те, що за графіком мав би перебувати в повітрі вже 30 хвилин. Йому здавалося, що чим швидше він вилетить з цього міста, тим швидше перерве низку абсурдних ситуацій, які протягом останнього тижня його переслідували. Спершу його божевільна сусідка зриває майстер-клас гри в Го в його домі, потім ця сама сусідка давиться в ресторані круасаном, потім він тій сусідці помилково шле палкого листа, потім у нього засихає один кущ у японському саду, потім він з’ясовує, що йому заблоковано рахунок у банку, потім він довідується, що це зроблено з розпорядження служби безпеки, куди надійшов анонімний лист про те, що він — небезпечний для суспільства збоченець, потім він іде до головного менеджера банку, майже не маючи надії щось змінити, і, нарешті, з’ясовується, що головним менеджером його банку є та сама його божевільна сусідка, потім вона «помахом чарівної палички» розблоковує його рахунок, від чого він тепер почуває себе перед нею зобов’язаним і водночас засоромленим — адже вона може тепер подумати, що він і справді збоченець.