149] Люду старійшини всі над брамою в вежі сиділи,
150] Надто старі, щоб іти воювати, але - красномовці,
151] Вславлені скрізь, неначе цикади, що в лісі зеленім,
152] Сидячи в вітті дерев, виспівують солодкозвучно.
153] Так і троянські вожді на вежі сиділи високій.
154] Щойно уздріли Єлену вони, що доходила вежі,
155] Стиха між себе крилаті слова почали промовляти:
156] «Ані троян неможливо, ні мідноголінних ахеїв
157] Ганить, що злигоднів безмір за жінку таку вони терплять.
158] Страшно обличчям своїм на богинь вона схожа безсмертних.
159] Та хоч яка вона є, кораблем хай додому вертає,
160] Тільки б надалі нещасть не лишала ні нам, ні потомкам».
161] Так говорили, Пріам же до себе Єлену покликав:
162] «Люба дитино, підходь-но сюди і сідай біля мене.
163] Першого мужа побачиш, і родичів близьких, і друзів.
164] Передо мною не винна ти, винні лиш вічні богове, -
165] То лиш вони повели на війну многослізну ахеїв.
166] Ти ж назови мені тут ім'я того велетня мужа,
167] Що за ахеянин то, високий такий і могутній?
168] Є між ахеями зростом і постаттю й вищі за нього,
169] Але такого прекрасного й гідного виглядом мужа
170] Очі мої ще не бачили. Тож на державця він схожий».
171] В відповідь мовить Єлена йому, між жінок богосвітла:
172] «Свекоре любий, я страх і пошану до тебе вчуваю.
173] Краще б лиха мене смерть обняла того дня, коли з сином
174] Я від'їжджала твоїм, світлицю лишаючи шлюбну,
175] Донечку милу, й родину мою, і улюблених подруг.
176] Але не сталося так, отим-то й слізьми умліваю.
177] Зараз тобі відповім, що хочеш ти знати й питаєш.
178] Перед тобою - широковладний Атрід Агамемнон,
179] Славний державець, до того іще й списоборець могутній.
180] Дівер він був мені, сучці безстидній! Якби ж то ним був він!»
181] Так говорила, і старець, із нього дивуючись, мовив:
182] «Благословенний богами Атріде, від роду щасливий!
183] Скільки у владі твоїй синів пробував ахейських!
184] Був я в Фрігії колись, виноградними лозами славній,
185] Бачив я там бистрокінних фрігіян загони численні,
186] Військо Отрея й полки богорівного бачив Мігдона.
187] Вздовж узбережжя Сангарія їхній стояв тоді табір.
188] Був же тоді поміж ними і я як їхній союзник
189] В день той, коли амазонки з'явилися муйоподібні.
190] Стільки їх все ж не було, скільки тут бистрооких ахеїв».
191] Другим тоді Одіссея уздрівши, спитав її старець:
192] «Люба дитино, тепер і про цього скажи мені - хто він?
193] Хоч головою він нижчий таки, ніж Атрід Агамемнон,
194] А як поглянути - ширший від нього грудьми і плечима.
195] Зброю свою бойову на землю він склав многоплідну,
196] Сам же, немов той овен, він шереги війська обходить.
197] Справді-бо він таки на барана густорунного схожий,
198] Що крізь отару проходить численних овець срібнововних».
199] В відповідь мовить йому народжена Зевсом Єлена:
200] «Муж цей - Лаерта старого то син, Одіссей велемудрий.
201] Він між народом Ітаки, скелястого острова, виріс,
202] В хитрощах знається всяких і тямить в порадах розумних».
203] Мудрий Антенор з таким тоді словом до неї звернувся:
204] «Чистая правда усе, що зараз ти мовила, жінко,
205] Бо задля тебе колись посланцем Одіссей богосвітлий
206] Вже приїздив був сюди з Менелаєм, Ареєві любим.
207] В домі своєму приймав я обох, частував їх гостинно:
208] Запам'ятав я і постаті їхні, й поради розумні,
209] Як на нараду троян обоє приходили разом,
210] Стоячи, пліч шириною з-між них Менелай вирізнявся,
211] Сидячи поряд із ним, Одіссей здавався ставнішим.
212] А починали на зборах слова вони й задуми ткати,
213] То Менелай говорив хоч виразно, але швидкомовно
214] Й коротко дуже - не був говіркий, балакун многослівний,
215] Стисло умів промовляти, хоч віком він був і молодший,
216] А як підводився з місця свого Одіссей велемудрий -
217] Довго мовчки стояв, утупивши очі у землю,
218] Берла ні взад, ні вперед не хилив у своїй-він правиці,
219] А непохитно тримав, немовби до того незвиклий.
220] Скажеш ти - чимсь роздратований він чи якийсь навіжений.
221] Тільки як видобув він із грудей своїх голос могутній -
222] Мова його гомоніла, як та снігова хуртовина,
223] Й годі із смертних комусь тоді з Одіссеєм змагатись.
224] Не дивувались і ми вже, який він був доти на вигляд».
225] Третім Еанта побачивши, знову спитав її старець:
226] «Хто ж бо ахеянин цей, величавий такий і могутній?
227] Всіх перевищив аргеїв він зростом і пліч шириною».