228] Мовить йому довгошатна Єлена, з жінок богосвітла:
229] «Велетень цей - то Еант, оплот і опора ахеїв.
230] З другого боку, як бог, стоїть серед воїнів крітських
231] Ідоменей, кругом його крітські вожді оточили.
232] Часто його Менелай пригощав, Ареєві любий,
233] В нашому домі, коли приїздив він із острова Кріту.
234] Бачу я й інших там нині усіх бистрооких ахеїв -
235] Легко пізнала б я кожного й навіть на ймення назвала б.
236] Воєначальників двох лиш не можу знайти я між ними -
237] Кастора, коней впокірника, й п'ястю бійця Полідевка,
238] Рідних братів моїх: мати моя їх обох породила.
239] Чи з Лакедемона любого з військом вони й не рушали,
240] Чи й доплили аж сюди на своїх кораблях мореплавних,
241] Га не бажають до бою із іншими разом ставати,
242] Глуму й зневаг боячись, що на долю мені випадають».
243] Мовила так, але їх узяла вже земля життєдайна
244] У Лакедемоні, там, де мила була їх отчизна.
245] В час той окличники в жертву богам несли через місто
246] Пару ягнят і плід польовий, що серця звеселяє,
247] Вина в козиних міхах. Ідей же, окличник, кратеру
248] Ніс у руках осяйну і келихи золотоплавні.
249] Так, підійшовши до старця Пріама, його умовляв він:
250] «Встань, Лаомедонтіаде, зовуть тебе кращії люди
251] З-поміж троян конеборних і міднохітонних ахеїв
252] Вийти до них на рівнину засвідчити клятви священні.
253] Твій-бо син Александр з Менелаєм, Ареєві любим,
254] З довгими стануть списами за жінку двобоєм змагатись.
255] Хто переможе, той жінку і всі її скарби здобуде.
256] Ми, договір про дружбу засвідчивши в клятвах священних,
257] В широкоскибій житимем Трої, ті вернуться в Аргос,
258] Кіньми багатий, в Ахею, жінками вродливими славну».
259] Так він сказав, і жахнувся Пріам староденний, і коней
260] Бистрих велів запрягать. За хвилину був повіз готовий.
261] Вийшов старець на нього і взявсь за натягнуті віжки.
262] Поряд Антенор із ним на прегарній стояв колісниці.
263] Коней крізь Скейські ворота вони на рівнину погнали.
264] Скоро туди прибули, де трояни й ахеї стояли,
265] Із колісниці своєї на землю зійшли многоплідну
266] І посередині разом пішли між троян і ахеїв.
267] З місця тоді підвелися володар мужів Агамемнон
268] І Одіссей велемудрий. Окличники славні жертовних
269] Тут же овець привели, і вина у блискучій кратері
270] їм намішали, і воду зливали державцям на руки.
271] Син же Атрея рукою свій витягнув ніж, що звичайно
272] В нього при боці висів біля піхов меча величезних,
273] Вовну відрізав з голів у ягнят, і окличники зараз
274] Пороздавали її троянським вождям і ахейським.
275] Руки здіймаючи, голосно став Агамемнон молитись:
276] «Зевсе, наш батьку, володарю Іди, преславний, великий!
277] Сонце, що бачиш усе з високості, все чуєш на світі,
278] Ріки, й земля, і ви, що в підземних оселях нещадно
279] Мертвих караєте всіх, хто зламав за житА свою клятву,
280] Свідками будьте ви нам, охоронцями клятві священній!
281] Як у двобої отут уб'є Александр Менелая,
282] Хай залишає Єлену собі з дорогими скарбами,
283] Ми ж попливемо назад на своїх кораблях мореплавних.
284] Але якщо Александра уб'є Менелай русокудрий,
285] Хай нам трояни Єлену назад із скарбами повернуть,
286] Повністю хай і пеню, як належить, аргеям заплатять,
287] Так, щоб пам'ять про це й для майбутніх потомків лишилась.
288] А як платити не схоче Пріам і Пріамові діти
289] Те, що належить, коли б Александр у двобої загинув,
290] Тут і надалі лишусь за пеню я оту воювати,
291] Поки нарешті війни не завершу кінцем переможним».
292] Мовив і, горла ягнят полоснувши нещадною міддю,
293] Враз їх на землю поклав, ті ж, останній спускаючи подих,
294] В судорогах трепетали: бо ж сил позбавила мідь їх.
295] Потім, у чаші з кратери черпнувши вина, з молитвами
296] Вічноживущим богам творить почали узливання.
297] Так не один виголошував з-поміж троян і ахеїв:
298] «Зевсе, преславний, великий, та інші богове безсмертні!
299] В першого з тих, хто клятву священну порушить посміє,
300] Мозок нехай по землі, немов це вино, розіллється
301] В них і в дітей їх, жінками ж інші нехай володіють».
302] Так говорили. Та цих молитов не послухав Кротон.
303] В час той Пріам Дарданід таким до них словом озвався:
304] «Слухайте, Трої сини і мідноголінні ахеї!
305] Я в Іліон, вітрами овіяний, зараз вертаюсь.
306] Сили немає на власні дивитися очі, як буде
307] Битись мій син дорогий з Менелаєм, Ареєві любим.