650] Що, відповівши на послугу добру зневагою злою,
651] Коней йому не віддав, по які той ішов так далеко.
652] Але кажу тобі, смерть і загибель ти чорну одержиш
653] Тут же, подоланий списом моїм, і мені тоді славу,
654] Душу ж Аїдові ти віддаси, славетному кіньми».
655] Так говорив Сарпедон. Свого ясенового списа
656] Взяв Тлеполем, і в обох одночасно їх ратища довгі
657] З рук полетіли. В середину шиї противнику втрапив
658] Спис Сарпедона, і болем страшним пройняло її вістря -
659] Чорною пітьмою ніч Тлеполемові очі окрила.
660] А Тлеполем Сарпедону ввігнав своє ратище довге
661] В ліве стегно, і, тіло проймаючи, вістря шалене
662] Кість зачепило, та батько відвів ще загибель від нього.
663] Друзі божисті взяли боговірного вмить Сарпедона
664] Й винесли з битви. За ним волочилося ратище довге.
665] Й біль усе дужчав. Але не помислив ніхто й не подумав
666] Витягти спис ясеновий з стегна, щоб із іншими разом
667] Міг він іти: так його врятувати усі поспішали.
668] А Тлеполема також красивоголінні ахеї ,
669] Винесли з битви. Побачив це все Одіссей богосвітлий,
670] Духом незламний, і миле його розпалилося серце.
671] Поміж двох задумів розумом він і душею вагався,
672] З чого почати, - чи сина догнать громоносного Зевса,
673] Чи якнайбільше лікіян позбавить життя і дихання.
674] Та не йому, Одіссеєві, мужньому серцем, судилось
675] Зевса могутньому синові смерть заподіяти міддю.
676] Дух його проти лікійських полків обернула Афіна.
677] Хромій, Аластор, Койран і Галій від рук його впали,
678] Вбив він Алкандра тоді, і Прітанія, ще й Ноемона.
679] Ще багатьох би лікіян убив Одіссей богосвітлий,
680] Та запримітив здаля його Гектор шоломосяйний,
681] Кинувсь крізь лави передні, озброєний сяйною міддю,
682] Жах на данаїв наводячи. Рад був, його спостерігши,
683] Зевсів син Сарпедон і жалібно мовив до нього:
684] «Сину Пріамів! Не дай мені здобиччю стати данаїв,
685] А порятуй мене! Хай мої груди покине дихання
686] В вашому місті, якщо не дано вже мені повернутись
687] До дорогої вітчизни моєї, до власного дому,
688] Й радістю втішити любу дружину й маленького сина».
689] Не відповів на слова його Гектор шоломосяйний.
690] Мчав він шалено вперед, щоб мерщій відігнати аргеїв
691] І бездиханними трупами їх якнайбільше покласти.
692] А Сарпедона божистого друзі його посадили
693] В полі, під дубом прегарним егідодержавного Зевса,
694] І ясенового списа з стегна його лівого витяг
695] Дужий боєць Пелагон, що товаришем був його милим.
696] Зникла у нього душа, і очі покрилися млою;
697] Та опритомнів небавом, і подихом свіжим Борея
698] Дух йому знов оживило у грудях, що дихали важко.
699] Та перед грізним Ареєм і Гектором мідянозбройним
700] До кораблів своїх чорних, проте, не тікали аргеї,
701] Але й не рвалися в бій, а потроху назад відступали,
702] Звільна йдучи, коли між троян упізнали Арея.
703] Хто ж то був перший і хто був останній позбавлений зброї
704] Гектором, сином Пріама, і мідяношатним Ареєм?
705] Це богорівний Тевтрант із погоничем коней Оресом,
706] Трех, етоліянин, списник відомий, з ставним Еномаєм,
707] Син Енопса Гелен і з паском барвистим Оресбій,
708] Що проживає у Гілі, пильнуючи свого багатства,
709] Біля Кефіського озера, де по сусідству навколо
710] Й інші живуть беотійці, що мають багаті маєтки.
711] Щойно іздалеку білораменна побачила Гера,
712] Як у жорстокім побоїщі купами гинуть аргеї,
713] Зразу ж вона до Афіни звернулась із словом крилатим:
714] «Горе нам, Зевса-егідодержавця незборена доню!
715] Марно, як видно, тоді запевнили ми Менелая,
716] Що по руїні твердинь Іліона додому він прийде,
717] В разі дозволимо згубному ми шаленіти Арею.
718] Час-бо подумати й нам про таку ж оборону завзяту».
719] Мовила так. Не перечила їй ясноока Афіна.
720] 1 злотозбруйних сама запрягать заходилася коней
721] Гера, найстарша богиня, великого Кроноса донька.
722] Геба ж до осі залізної двоє коліс восьмишпицих,
723] Гнутих із міді, з обох колісниці боків прикріпила.
724] Обід у них золотий і нетлінний, а зверху їх шини
725] Мідяні, пригнані щільно, аж любо очам подивитись.
726] Маточин гнізда сріблом по обидва їх боки оббиті.
727] Сам же васаг колісниці тримався на злотних і срібних
728] Пасах міцних, а навкруг його поручні бігли подвійні.
729] Дишель же був із срібла. До кінцівки*його прив'язала
730] Геба красиве ярмо золоте, від якого красиві