702] Чи залишається! Вирушить в бій він тоді, як у грудях
703] Серце накаже йому або хтось із богів спонукає.
704] Ну-бо, послухайте, що я скажу, та й усі так зробімо.
705] Спати лягаймо тепер, їдою й вином вдовольнивши
706] Любого серця потребу: від них-бо й снага, і відвага.
707] Завтра ж, коли заясніє прекрасна Еос розоперста,
708] Перед човнами швиденько збери і комонних, і піших,
709] Словом додай їм одваги й виходь серед перших до бою».
710] Мовив він так. І схвально ту слухали мову державці,
711] Подиву повні од слів Діомеда, впокірника коней.
712] Потім, богам узливання вчинивши, пішли до наметів,
713] Де полягали нарешті сну споживати дарунки.
ПІСНЯ ДЕСЯТА
ДОЛОНІЯ
1] В час той біля кораблів своїх інші вожді всеахейські,
2] Лагідним сном переможені, спали всю ніч до світанку.
3] Лиш Агамемнона, сина Атрея, керманича люду,
4] Сон не потішив солодкий: думки-бо його хвилювали.
5] Як гримотить блискавицями муж пишнокосої Гери,
6] Зливу рясну посилаючи з неба, чи бурю із градом,
7] Чи хуртовину, коли сніговієм засипле він ниви
8] Чи коли пащу ненатлу війни на людей роззявляє, -
9] Так з глибочіні грудей безнастанно зітхав Агамемнон
10] З тугою в серці, аж нутрощі в нього усі тріпотіли.
11] Погляд свій пильний не раз на троянську він кидав рівнину,
12] З вогнищ численних дивуючись, палених під Іліоном,
13] З звуків сопілок і флейт, із гомону й шуму людського.
14] А на свої кораблі як погляне й на лави ахеїв,
15] Пасма волосся з чола свого з коренем рвать починає,
16] Вгору до Зевса підносячи й гордим стогнучи серцем.
17] От яке, зрештою, рішення визнав Атрід за найкраще:
18] Передусім поспішити до Нестора, сина Нелея;
19] Може, удвох пощастить їм придумати слушну пораду,
20] Як від данаїв усіх неминучу біду відвернути.
21] Встав він з постелі своєї і, груди хітоном покривши,
22] Гарні сандалії потім до ніг прив'язав він лискучих,
23] Зверху на плечі накинув ще лева огнисто-рудого
24] Шкуру, що п'ят досягала, взяв списа в могутню правицю.
25] І Менелая також охопила тривога - не сходив
26] Сон і йому на повіки: боявся-бо він, щоб аргеї
27] Не потерпіли, вони крізь водні простори до Трої
28] Перепливли задля нього, щоб сміло війну розпочати.
29] Передусім на спину широку нап'яв він смугасту
30] Барсову шкуру, потім на голову міцно насунув
31] Мідний шолом і списа узяв у могутню правицю.
32] Вирушив він, щоб брата збудити, який над аргейським
33] Людом володарем був і, як бог, мав пошану в народі.
34] Біля корми корабля він застав його, - зброю на плечі
35] Той одягав пречудову. І братові дуже зрадів він.
36] Перший до нього звернувся тоді Менелай гучномовний:
37] «Нащо, мій любий, так вирядивсь ти? Чи не хочеш заслати
38] Товаришів до троян у розвідку? Та дуже боюсь я,
39] Що не наважиться, мабуть, ніхто поміж них на цей подвиг -
40] Потай самому в розвідку до стану ворожого вийти
41] Ночі божистої - надто відважного був би він серця!»
42] Відповідаючи, мовив владущий йому Агамемнон:
43] «Треба й мені і тобі, Менелаю, о паростку Зевсів,
44] Доброї ради, як захистить, врятувати аргеїв
45] І кораблі їх, коли так змінилося Зевсове серце!
46] Більше-бо серцем своїм уподобав він Гектора жертви!
47] Ще я не бачив такого ніде і не чув, щоб людина
48] Протягом дня одного, а вже стільки жахів спричинила,
49] Скільки їх Гектор завдав, улюбленець Зевса, ахеям
50] Сам власноручно, хоча ні бога він син, ні богині.
51] Справ натворив він таких, що довго й предовго аргеї
52] їх не позбудуться, - лиха він стільки накоїв ахеям.
53] Тож біжи-но мерщій і поклич з кораблів крутобоких
54] Ідоменея з Еантом, я ж богосвітлого кинусь
55] Нестора з ложа піднять, чи не згодиться він завітати
56] Сам до побожних загонів сторожі і дать їм накази.
57] Будуть вони його слухатись радо, начальник-бо варти -
58] Син його разом з вождем Меріоном, супутником вірним
59] Ідоменея, - ми їм доручили очолить сторожу».
60] В відповідь мовив до нього тоді Менелай гучномовний:
61] «Що ж бо ти словом своїм порадиш мені і накажеш?
62] Чи залишатися з ними й твого дожидати приходу,
63] Чи, передавши доручення, знову назад повернутись?»
64] Знову промовив до нього володар мужів Агамемнон:
65] «Там залишайся. А то один з одним ми ще розминемось,
66] В пітьмі блукавши, - багато доріг є у нашому стані.