381] Тільки б почув, що живий на човнах я лишився ахейських».
382] Відповідаючи, мовив йому Одіссей велемудрий:
383] «Будь спокійний, нехай тебе думка про смерть не бентежить.
384] Ти мені от що скажи та розказуй одверто і щиро:
385] Що ти блукаєш отут, по табору між кораблями,
386] В темряві ночі, коли усі люди давно спочивають?
387] Може, з полеглих на полі ти хочеш озброєння зняти?
388] Може, від Гектора посланий ти роздивитися потай
389] Між кораблів крутобоких? Чи власним ти посланий серцем?»
390] В відповідь мовив Долон, і коліна у нього тремтіли:
391] «Багатьма обіцянками звів мене з розуму Гектор -
392] Подарувать обіцяв колісницю, оздоблену міддю,
393] З однокопитими кіньми славетного сина Пелея
394] І наказав мені в темряві ночі, що швидко минає,
395] Близько пройти до ворожих мужів і потай розвідать -
396] Охороняють швидкі кораблі вони, як і раніше,
397] Чи, вже приборкані рук наших силою, тільки про втечу
398] Радяться поміж собою і варти нічної не хочуть
399] Більше виконувать, втоми вагою пригнічені тяжко».
400] Так, усміхнувшись, йому відповів Одіссей велемудрий:
401] «Справді-бо, серце твоє великих дарів забажало:
402] Коней баских Еакіда відважного, їх-бо несила
403] Смертним приборкати людям або запрягти в колісницю
404] Всім, крім Ахілла, якого безсмертна родила богиня.
405] Ти мені от що скажи, та розказуй одверто і щиро.
406] Гектора де ти, йдучи, залишив, поводатаря люду?
407] Де його зброя лежить бойова, де поставлено коней?
408] Де у троян вартує сторожа і де спочиває?
409] Що замишляють вони - чи тут залишатися й далі
410] Мають біля кораблів недалеко, а чи незабаром
411] В місто вернутись збираються, воїв здолавши ахейських?»
412] Відповідаючи, так промовив Долон, син Евмедів:
413] «Все це по правді тобі розкажу я одверто і щиро.
414] Скликав таємно старійшин усіх і порадників Гектор
415] Радити раду аж біля надгроб'я божистого їла,
416] Далі від шуму. А варти, якої питав ти, герою,
417] Власне, немає окремої, щоб стерегти увесь табір,
418] А при вогнях, що в потребі своїй розпалили трояни,
419] Стану пильнують вони й один одного всі окликають,
420] Щоб не заснути. Одні лиш славетні союзники їхні
421] Сплять, доручивши троянам спокою свого пильнувати,
422] Бо ні дітей поблизу, ні дружин тут їхні* немає».
423] Відповідаючи, мовив йому Одіссей велемудрий:
424] «Як же союзники сплять і трояни, впокірники коней, -
425] Разом чи нарізно? Все говори, щоб я знав достеменно».
426] В відповідь знову до нього промовив Долон, син Евмедів:
427] «Все це по правді тобі розкажу я одверто і щиро.
428] Понад затокою кари стоять, криволукі пеони,
429] Далі - лелеги, кавкони, за ними - пелазги божисті;
430] А біля Тімбри - лікіян загони, місян гордовитих,
431] Ще й конеборних фрігіян і далі - меонів комонних.
432] Але навіщо про кожен загін вам питати окремо?
433] Хочете ви до троянського стану пробратись таємно,
434] То он, оподаль од інших, фракійці, недавно прибулі.
435] А на чолі у них Рес, державець їх, син Ейонея.
436] Бачив чудових на вигляд я коней його величезних.
437] Снігу біліші вони, бистротою до вітру подібні;
438] Злотом і сріблом оздоблена в нього уся колісниця;
439] Ще й золотеє озброєння пишне, аж глянути любо,
440] Він із собою привіз; але не мужам смертнородним,
441] Тільки безсмертним богам те озброєння личить носити.
442] Отже, тепер мене до кораблів поведіть бистрохідних,
443] Чи залишіть мене тут, окови наклавши безжальні,
444] Щоб, повернувшись, могли ви наочно самі перевірить,
445] Правда все те, що я вам говорив тут, чи, може, неправда».
446] Глянув на нього спідлоба й сказав Діомед премогутній:
447] «Хай не спадає, Долоне, на думку тобі врятуватись,
448] Вісті нам цінні подавши, коли вже до рук нам потрапив.
449] Тільки ми пустим на волю тебе і назад відішлемо,
450] Згодом ізнов до швидких кораблів ти повернеш ахейських,
451] Щоб підглядати таємно чи стати до бою одверто.
452] А як рукою моєю подоланий, дух ти свій спустиш,
453] То вже ніколи шкоди не зможеш завдати аргеям».
454] Так він сказав. Рукою той грубою хтів доторкнутись
455] До підборіддя й благать, Діомед же, мечем замахнувшись,
456] Вдарив у карк посередині й м'язи обабіч розкраяв.
457] Щось бурмотів він іще, коли в пил голова покотилась.
458] Зразу ж вони ізняли з голови його шапку тхореву,
459] Вовчу зняли з нього шкуру, і лука тугого, і списа.