Щоб посилити ідеологічну заангажованість окремих імен-неологізмів, зокрема чужомовного походження, у радянський період розвитку українського іменника непоодинокими були спроби переосмислити первісне значення окремих імен, пов’язавши чи нав’язавши їм комуністичну ідеологічну значущість. Так, наприклад, німецьке за походженням ім’я Гертруда (від давньоверхньонімецького gçr «спис» та trűt «сильний, міцний») почали трактувати як пролетарське російське ім’я-неологізм з первісним значенням «героїня труда». Так само жіноче ім’я Карина тлумачили не як запозичення з латинської, де саrina означало «корабельне днище або човен», а як похідне від Карське (море), бо саме у Карському морі народилася дівчинка під час відомої арктичної експедиції 1933 р. на пароплаві «Челюскін». Ім’я Майя, що, як відомо, постало від імені однієї з давньогрецьких плеяд чи давньоіталійської богині природи, почали пов’язувати з російською назвою місяця травня, а точніше, відомого свята Міжнародної солідарності трудящих, яке в СРСР відзначали першого та другого травня.
Використання власних імен людей для поширення культу компартійних вождів як один із виявів ідеологізації українського іменника радянської доби спричинилося до масового творення імен на честь вождів пролетаріату, а особливо В. І. Лєніна, І. В. Сталіна. Так, лише на честь «вождя світового пролетаріату Владіміра Ільіча Лєніна» було утворено цілу низку імен на зразок Вілен, Вілена (пор. рос: Владимир+Ільич+Ленин), Віленін, Віленіна (пор. рос: Владимир+Ильич+Ленин), Віль (Владимир+Ильич+Ленин), Владилен, Владилена (Владимир+Ильич+Ленин), Владлен, Владлена (Владимир+Ленин), Вілор, Вілора (Владимир Ильич Ленин организатор революции), Нінель (анаграма від рос Ленин), Леніна, Леніана та ін. За зразком імені Ленίна на честь іншого комуністичного вождя згодом утворили ім’я Сталíна. Не бракувало серед комуністичних імен-неологізмів і своєрідних композитів, ідеологічний заряд яких помножувався, бо вони утворювалися та надавалися на честь одразу двох або й трьох видатних діячів комуністичного руху, наприклад: Марлен (Маркс+Ленин), Лентрозіні (Ленин+Троцкий+Зиновьев) та ін. У повоєнний період популярність ідеологічно витриманих імен-неологізмів помітно падає, а в окремих випадках українські інтелектуали дозволяли собі публічно засудити практику вживання деяких ідеологічно мотивованих імен. Так, Олесь Гончар у романі «Тронка» устами однієї з своїх героїнь засуджує практику називання дітей на честь комуністичних вождів, які, виявляється, були жахливими злочинцями: «…батько мав необережність запропонувати дочці змінити ім’я, бо звати її, власне, було не Ліна, а Сталіна, але на батькову раду перейменувати його Ліна-Сталіна так і скипіла, так і кинулася: – Я вам не колгосп, щоб мене перейменовувати! Раніш треба було думати!»