Крім популярних розмовних варіантів, офіційний іменник українців протягом останніх десятиліть активно збагачується завдяки похідним утворенням, у тому числі і із суфіксами -к(о), -к(а), дорогу яким «пробили» письменники, артисти: колишні розмовні іменні варіанти на зразок Ілько, Левко, Кость, Олеся тощо, що вже втратили первісну емоційність, здобули право громадянства в офіційному іменнику. Кожен з таких новоузаконених офіційних варіантів не перестає вживатися і в розмовному мовленні.
Крім варіантів, які за останні десятиріччя вже здобули в українській мові статус офіційних, на місце в офіційному іменнику претендує чимало варіантів (одні дослідники вважають, що десятки, інші – сотні), які й надалі багато хто кваліфікує розмовними. Незважаючи на те, що, наприклад, структура іменного варіанта Лесь, по-перше, цілком відповідає нормам української літературної мови; по-друге, чоловіче ім'я Лесь не виражає ніякої емоційності; по-третє, цей іменний варіант здавна поширений не лише на всіх українських теренах, але й «освячений» авторитетом таких діячів української культури, як Лесь Мартович, Лесь Курбас, Лесь Танюк, автори «Словника власних імен» (1996) не визнають беззастережно його офіційного статусу, а все-таки вдаються до дискримінаційних ремарок: «Лесь – скороч. варіант ряду імен (Олександр, Олег тощо), який під впливом літературних найменувань Лесь Мартович, Лесь Курбас та ін., все частіше фіксується як документальне ім'я»[15]. Подібна нерішучість чи невизначеність укладачів цього авторитетного видання виявляється і при встановленні офіційного статусу таких іменних варіантів, як Гриць, Євтух, Івон, Лукаш, Матій, Матяш, Настас, Протазь, Стась, Явдоким, Явтух, Ялисей, Вівдя, Ксеня, Меланка, Маруся, Мотря, Харитя тощо. Ці, а також десятки інших варіантів є загальноукраїнськими за своїм поширенням і якогось відчутного емоційного відтінку вже не мають, тому вони цілком відповідають ознакам офіційних.
Прикметно, що в іменниках інших народів, зокрема слов’янських, тривалий час широко практикується залучення до офіційного іменника розмовних іменних варіантів, які вже втратили стилістичний статус розмовного чи просторічного, а також позбулися емоційної оцінності. Ми не будемо наводити імена на взірець Даша, Люба, Надя, Наташа, Маша, Соня, Таня, Саша, які з російського іменника запозичили та у ролі офіційних використовують усі європейські народи, а звернемо увагу на такі іменні варіанти, як, наприклад, чеські Bolek, Branko, Božko, Čenĕk, Darek, Anežka, Božika, Dana, Dara, Dina, Gabi, Hanka або словацькі Radek, Zdenko, Anica, Danica, Lenka та ін., які засвідчують перспективність збагачення офіційного національного іменника відповідними розмовними іменними варіантами. Однак справжні можливості використання розмовних варіантів в офіційному національному іменнику можна проілюструвати на прикладі сербського, де лише, наприклад, від складних імен із компонентом Рад– (Радимир, Радосав) у ролі офіційних вживаються такі похідні утворення: Рад, Радак, Раде, Раденко, Радешко, Радинко, Радић, Радич, Радиша, Радишица, Радко, Радоje, Радоjица, Радоjко, Радоња, Радоч, Радош, Радуj, Радул, Радуле, Радун, Радунко[16] та ін.
На нашу думку, саме розмовні, олітературнені варіанти є потужним джерелом збагачення національного іменника українців, який завжди, а зараз і поготів, відчував і відчуває дефіцит імен. Тому нині, коли чинне українське законодавство, по суті, не регламентує списку офіційних імен, на часі скористатися ліберальністю вітчизняного права та розширити офіційний реєстр, залучивши до нього кілька сотень (!) імен та іменних варіантів, дохристиянських та християнських за походженням, які цілком відповідають критеріям офіційних. Завданням фахівців-ономастів є зібрати, систематизувати та запропонувати широкій громадськості такі апробовані упродовж століть українські іменні варіанти, які часто несправедливо вважають розмовними. Наші співвітчизники, сподіваємось, належно оцінять ріднокультурне походження таких колоритних імен, які стануть привабливою альтернативою перед безликим, зглобалізованим реєстром ультрамодних імен, уперто нав'язуваних сучасним українцям.
Мотиви вибору імені дитини